Десятикласниця Ірина Кириленко з села Покошичі вирізняється серед однолітків тим, що має справу до душі. У своєму ще юному віці, а дівчині 15 років, випікає оригінальні торти і паски, які, до речі, замовляють односельці та люди з сусідніх сіл.
Докладніше про кондитерську справу Ірини Кириленко – в інтерв’ю з нею.
Ірино, коли ви захопилися випіканням?
Я почала цим займатися із 12 років. Просто мені якось стало цікаво, як це працювати руками, пекти, декорувати вироби.
Я попросила маму, щоб вона мене навчила користуватися духовкою. І почалося! В інтернеті знайшла цілу купу рецептів. Але перша моя випічка – звичайний пиріг із яблуками. Він вдався, всім сподобався. І це надихнуло мене пробувати пекти щось складніше та цікавіше. Так почалося випікання тортів із простими начинками, фруктовими й іншими.
Я взагалі така людина, яка любить експериментувати і пробувати щось нове. Згодом виникла думка, чому б не спробувати робити торти на замовлення. Спочатку для своїх, а потім як піде. І люди потроху замовляли.
Водночас почали з’являтися думки, що торти треба гарно декорувати. Взялася шукати в інтернеті безкоштовні курси та проходити їх. Мені це подобалося, і я зрозуміла, що це моє.
Які торти печете?
Дитячі, весільні, двоярусні. Взагалі беруся за всі замовлення, бо я в собі впевнена. Водночас для мене це новий досвід і можна експериментувати.
Отримавши замовлення, ви обдумуєте, як його краще зробити?
Звісно. Наприклад, мати замовляє торт для своєї дитини, то я розпитую, яку начинку використовувати, чи є алергія на якісь продукти, чи любить дитина солодке або торт треба зробити більш кислішим. Потім дізнаюся, можливо, дитина любить якихось мультяшних героїв, чи, наприклад, захоплюється спортом або має інші хобі. І на основі цієї інформації вже можна міркувати, як оформити торт. Безумовно, це питання також узгоджую із замовниками.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Голівуд» у Сновську: як знімали кіно на Чернігівщині
Продукти використовуєте домашні чи купуєте?
Хоч у нас є свої продукти, але для випічки я купую в магазині.
Рідні підтримують ваше захоплення?
Авжеж! Але мама спершу думала, що в селі ніхто нічого не замовлятиме. Мовляв, для місцевих – це задорого, їм краще звичайну паску в крамниці купити.
Але це не означає, що мама мене не підтримувала. Навпаки, казала: «Молодець, пробуй». І тато мене також підтримував і допомагав: духовку ремонтував, якщо вона ламалася, або міксер, якщо він виходив із ладу. Тож батьки мене дуже-дуже підтримують, я за це їм дуже-дуже вдячна.
До речі, в якій духовці ви печете?
У звичайній газовій духовці. То буває, що випічка підгорає. Але я використовую різні методи, до прикладу, водичку ставлю, аби цьому запобігти. Головне, щоб руки були з правильного місця.
Невдовзі треба буде обирати життєвий шлях. Виникало бажання піти навчатися на кондитера?
Я думала після 9 класу піти навчатися на кухаря-кондитера, але не пішла, бо ця справа для мене – хобі та задоволення. Я не хочу потім ходити на роботу і думати про те, що я зобов’язана щось робити на постійній основі, навіть через «не хочу». Я хочу випікати, коли маю вільний час, щоб це було моїм постійним хобі, аби я в цій справі ніколи «не вигоріла».
Тож на кого йти навчатися після школи, я ще не вирішила.
Імовірно, нині вже готуєтеся до Великодня?
Звісно, я вже два роки паски печу. Спочатку робила прості, які прикрашала посипками. А потім в інтернеті побачила, що з’явилися паски з начинками. І це суттєва відмінність від звичної! Я вирішила, що треба спробувати спекти таку паску. Спершу – для родини. І вони вийшли дуже смачні. Були фруктові начинки, карамельні, шоколадні й інші. То я й вирішила спробувати пекти паски на замовлення. Для декору замовила різні молди, їстівний папір. Так потроху-потроху справа пішла. Цьогоріч у мене передзамовлення вже відкрито. Потроху замовлення надходять.
–
Ірина Осташко
Фото – Ірина Кириленко
