Ніжинець Петро Іванов, чемпіон світу з боксу, 28 жовтня в Мюнхені (Німеччина) проведе бій із Хуаном Боада. Про це повідомляють у Ніжинській міськраді.
«Напередодні бою ми зустрілися з його батьком Олегом Сергійовичем. Хочемо показати нашого славетного земляка очима батька, який був завжди поряд і знає ціну перемог сина. Сьогоднішнє обличчя громади Ніжина – Петро Іванов», – йдеться в повідомленні.
Спорт – це характер, це уміння змусити себе працювати, перебороти страх, лінь, біль, втому. Ми бачимо лише результати, а про важкий етап тренувань і підготовки можна лише здогадуватися. Розповідь про шлях до успіху відомого ніжинця допоможе нам по-іншому оцінити його спортивні здобутки.
У родині Іванових троє синів: старший Сергій і двійнята Петро і Павло, які народилися на свято 12 липня. У дворічному віці в Петра лікарі виявили серйозні проблеми з клапаном у серці.
«Ми пройшли обстеження в Інституті Амосова й лікарі порадили йому активне заняття спортом. Я зробив у кімнаті спортивний куточок, повісив боксерську грушу, і сини активно відпрацьовували удари по ній, приходили займатись і сусідні хлопчики. Через рік, коли ми поїхали на чергове обстеження, почули неймовірне: син абсолютно здоровий, продовжуйте заняття спортом. Хвороба з його життя зникла, а бокс залишився», – згадує батько.
Із шести років Петро і Павло почали займатися футболом. Коли ж хлопцям було по 10 років, тренер з боксу Сергій Кіркін запропонував тренуватися у нього. Відтоді бокс остаточно увійшов у їхнє життя. Сини займалися з цим тренером три роки, а потім він пішов воювати в АТО.
«Почав возити їх на тренування до Чернігова до Павла Примаченка. Було дуже складно: я поєднував роботу і практично щоденні поїздки власним авто до Чернігова й назад, між ними були поїздки на змагання, а синам потрібно було ще встигати навчатися у школі», – розповідає пан Олег.
Хлопці показували дуже гарні результати, перемагали на змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівнів, у 16 років стали кандидатами у майстри спорту і гарно зарекомендували себе.
«На них звернув увагу тренер із команди братів Кличків Сергій Городнічев, синів почали готувати до чемпіонату світу. І тут сталася прикра подія – Павло зламав ногу, про бій вже не йшлося. Маю сказати, що вони у житті і спорті йшли поряд, підтримували один одного, тому Петро відмовився від участі у чемпіонаті. Ми продовжували їздити на тренування до Києва, де він спарингував із відомими боксерами», – ділиться спогадами батько.
Визначальним стало чергове змагання у Львові, у якому брав участь і Олександр Усик. Перемога Петра над суперником нокаутом у першому раунді засвідчила його майстерність і професіоналізм, до того ж список попередніх досягнень був значним. Олександр Усик зацікавився Петром і запропонував йому співпрацю, яка й досі триває.
«У 2018 році надійшло запрошення взяти участь у бою за титул чемпіона світу за версією WBC серед юніорів у Парижі. На той час Петру було 22 роки. Напередодні син дуже захворів, у такому стані проводити бій складно, але він мені сказав: «Коли я ще отримаю такий шанс? Буду битися!» Воля до перемоги у Петра шалена, він зміг здолати супротивника і отримав титул чемпіона світу», – розповідає пан Петро.
Ніжинський боксер продовжував шлях до мети. Пандемія ковіду на певний період зупинила світове спортивне життя. Коли ситуація більш-менш стабілізувалася, Петро почав отримувати пропозиції проводити бої. Але повномасштабне вторгнення рф 24 лютого 2022 року змінило життя кожного українця.
«24 лютого вночі він приїхав додому, а о 8:45 мав вилетіти з Борисполя на змагання. Але війна змінила усе. Петро записався до тероборони, взяв зброю і став на захист Ніжина. У травні 2022 року йому зателефонували з Німеччини і нагадали, що хоча бій через напад росії було перенесено, але ж титул треба захищати. Петро усвідомлював, що його перемога на рингу як представника України стане важливим внеском у спільну перемогу над ворогом. Він оформив усі дозвільні документи, виїхав у Німеччину і у липні провів переможний бій. Хочу висловити вдячність за підтримку Олександру Усику, авторитет якого у світі боксу безсумнівний. Він залучив Петра до участі у престижних змаганнях, допоміг знайти гарного тренера у Німеччині (до того син тренувався самостійно), і у суботу чекаємо результатів цієї спільної роботи.
Знаю, що супротивник сильний, розумію, що сину буде дуже складно, але вірю у його перемогу, – говорить наш співрозмовник. – Він уже має чотири чемпіонські пояси, зараз крок за кроком, із кров’ю і потом іде до своєї мети – стати абсолютним чемпіоном світу».
Нас усіх, звісно, цікавить, як Петро живе і готується до бою у Німеччині.
«Німці дуже люблять і підтримують бокс, це виявляється і у ставленні до Петра. Йому надали безкоштовне житло, подарували два велосипеди. Також у гаражі стоять чотири машини, які віддали німці – його шанувальники. Тренуватися доводиться в іншому місті, дорога туди і назад забирає багато часу. До того ж спортсмени-професіонали, особливо у процесі підготовки до серйозних боїв, обов’язково мають дотримуватися спеціальної дієти. Петру дієтолог розписав його раціон: що саме їсти, у який час доби і яку кількість у грамах. Допомагає в цьому, звісно ж, мама. Вона нещодавно переїхала до нього у Німеччину і займається побутовими справами. Перед боєм відбувається контрольне зважування, тож дотримання ваги є серйозним етапом підготовки», – розповідає пан Петро.
Професійна спортивна кар’єра передбачає володіння іноземною мовою. Наш земляк вільно володіє німецькою і англійською мовами, тож у цьому сенсі він уже підготовлений.
Агресія росії змінила життя й інших синів Олега Сергійовича.
«Обидва добровільно пішли служити у ЗСУ. Сергій змалку цікавився будівництвом, закінчив училище і виш за цим профілем. Допомагає будувати бліндажі, як фахівець може порадити і зробити краще. Це важлива ділянка роботи. Нещодавно полетів у Велику Британію на навчання.
Павло після травми працював тренером з боксу, у нього займалися з 50 дітей у Ніжині, Липовому Розі, Вертіївці. Зараз у війську на посаді інструктора з фізичної підготовки. Його спортивний досвід, гарна фізична форма і беззаперечний авторитет допомагають готувати бійців до складних воєнних умов. Я пишаюся синами. Кожен воює на своєму фронті і робить свій внесок у перемогу».
Напевне, багатьох цікавить думка батька щодо того, чи має його син спортивний талант, який допомагає перемагати.
Пан Олег міркує так: «Думаю, кожен може досягти вершин у спорті. Мої діти не народилися боксерами. Лише постійна титанічна робота Петра над собою зробила його переможцем. Він зміг чітко визначити свою мету – стати абсолютним чемпіоном світу – і тепер долає усі бар’єри на шляху до неї».
У планах нашого земляка – тренування юних спортсменів, які теж прагнуть прославляти свою державу на світових майданчиках.
Мешканці нашої громади пишаються відомим земляком, підтримують його словом і ділом. Чи відчуває він цю енергію ніжинців і загалом усієї країни?
«Так, звісно. Дуже важливі психологічна підтримка, добре слово, подяка. Усвідомлення того, що за нього вболівають мільйони, надзвичайно допомагає. Після бою завжди дякує Ніжину й усім своїм уболівальникам. Петро пишається тим, що може представляти рідне місто та свою країну на престижних змаганнях».
Віримо у перемогу нашого земляка і на прохання батька будемо тримати за нього кулаки.
–
