За інформацією: Суспільне Чернігів.
Ольга Качура. Суспільне Чернігів
«І ми вирішили минулої зими все забрати сюди. Тому що пропаде ж, стеля впаде. Шкода. Скільки всього зносили люди. А це ж тут всі предмети вжитку нашого села».
У колекції є рушники, яким понад сто років.
«Це ж домоткане все. Цей ковричок, який люди зіткали. Оце моя свекруха ткала. Ліжник називається».
Рушники та інші експонати музею. Суспільне Чернігів
Також зі свого дому Ольга Качура принесла посуд, горщики для молока. Каже, що вже не користується більшістю, бо стільки вже не треба, але кілька ще у вжитку досі.
«Оце моя ковганочка з дому. Це ж затирали борщ: сюди кришили сала старого трішки або здьору, сипали жменьку пшона, цибульки трішки кришили і укропчик чи петрушечку. Воно все розтиралося і пахло».
Ковганка, в якій затирали борщ. Суспільне Чернігів
Напис на колисці, що висить тут, розповідає жінка, робив або майстер, або власник, якому вона належала.
«19 листопада 1922 року ця колисочка зроблена».
Дитяча колиска. Суспільне Чернігів
Серед старовинного місцевого одягу добре збережені жіночі очіпки.
«Тоді запинались, щоб не було волосся на голові ніякого — не так, як оце ми тепер ходимо, жінки всі розпатлані».
Ольга Качура приміряє очіпок. Суспільне Чернігів
А розчісувалися колись гребінками, каже директорка будинку культури.
«Колись же гребінкою розчісувалися, не було ж гребінців».
У селі жили і майстри, які шили взуття. Серед експонатів можна побачити шкіряні жіночі чобітки.
Шкіряні жіночі чобітки. Суспільне Чернігів
Також у колекції є старовинні ліхтарі і лампи. Можливо, розмірковує жінка, і тепер треба мати такі про всяк випадок.
«Лампадка, а в селі кажуть — лямпадка. А ліхтарям не знаю скільки років. Він відкривався, туди ставилась свічка чи якийсь гньотик — не було свічки, то олійки трішки, і туди гньотика, і воно горіло. І до сараю йшли доїти корову. Воно ніде не капне, не впаде».
Серед предметів вжитку — військові знахідки часів Другої світової війни та кістки тварин, обмиті водою з берега річки.
Знахідки часів Другої світової війни у музеї. Суспільне Чернігів
На столі портрет загиблого вихідця із Сохачів вже в сучасній, російсько-українській, війні.
Юрій Ворона. Суспільне Чернігів
«Юра Ворона. У лютому війна почалася, а 9 березня він загинув. Він таким боксером був — у нього нагороди були. Він такий гарний, гарний хлопець був, розумний, мужній».
Тут же і прапори — подарунки від військових, для яких жінки в селі плетуть маскувальні сітки.
Читати ще
Читати ще
«Села зникають, і хочеться зберегти культуру»: музей просто неба створює Володимир Мартиненко у селі неподалік Чернігова
