Українці вистояли, не замерзли і дочекалися весни. А вона несе нові виклики і звичні сільськогосподарські турботи. Між тим, побутує думка, що городництво в нинішніх умовах – невигідне, що дешевше купити овочі на базарі. Бо заплатити за оранку, добрива, насіння і подальший догляд за культурами обійдеться суттєво дорожче. Звісно, вартість власної тяжкої фізичної праці українці рахувати не звикли.
Та хоч як би було, а город для українців – не просто годувальник, а ціла філософія. Є навіть люди, які очікують на таку працю з нетерпінням.
«Весна іде, красу несе… І наближення таких милих весняно-городніх робіт! Не люблю зиму. Краще копатися в городі. Тож уже висіяла в стаканчики насіння перців і баклажанів. З нетерпінням чекаю тепла, а з ним і відкриття безплатного тренажерного залу «Граблі, сапа і лопата».
А якщо серйозно, то все вище викладене – насправді! Садитимемо город, трішки зменшимо гарбузів, погано зберігаються чи не вмію… Решту культур, як і раніше: картопля, капуста, горох, огірки, помідори, перець, квасоля, прянощі, редиска, салати, дині, кавуни… Пастернак!!!
Чому садимо? У пріоритеті – якість та й суттєва вигода! Щонайменше заощаджуємо третину пенсії. До того ж, рух – це життя! Ще ніхто не оспорив!!!» – переконанаМарія Шевченко з селища Березна.
Як бачимо, сільські люди дуже працьовиті і поратимуть городи, поки матимуть сили.
«У людей на селі, навіть попри війну, турботи навесні однакові – городи треба саджати. Про оранку вже думають, запасаються люди соляркою і бензином, щоб було на весну», – розповів староста Бірківського старостинського округу Роман Боюн.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Евакуація з Чернігівського прикордоння: чи є куди їхати
Готуються до сезонних робіт на городах і дачники. Наприклад, пенсіонерка Ганна з Чернігова вже накупила насіння, яке саджатиме в себе на городі в селі на Менщині.
«Приблизно пів тисячі гривень на насіння витратила, купую здебільшого голландське насіння, бо воно якісніше. Купувала насіння моркви, буряка столового, зелені, кабачків, огірків, кавуна й інших культур. За рекордними врожаями не женемося, скільки посадимо, стільки і вистачить, аби здоров’я було, нарешті закінчилася війна і запанував мир. І щоб хлопці наші вже з фронтів додому повернулися живими і неушкодженими», – каже пані Ганна.
Також чимало людей саджають городи, бо роками звикли це робити. Ніби вже й не хочеться, але звичка – річ вперта.
«Хіба хочеш? Мусиш! Дружина вже підготувалася: на підвіконні – розсада, яка піде на город біля хати (1,5 сотки). Крім того, йдеться ще й про дачу (12 соток). Помідори, трохи огірків, перець, картопелька, квіти. Справа не дуже вигідна, але кілька відер картоплі, огірків і перцю таки збираємо. Хоча дедалі частіше переконуюсь – краще купити на базарі, бо, наприклад, дача забирає багато сил. Той вирішуєш – насмажити шашликів чи використати цей час для городництва?» – пояснює Вадим Балінський із Чернігова.
Є чимало людей, які не мають городів. Але за бажання знаходять можливості для агарного самовираження.
«Не маю городу, відповідно, не маю де саджати. Торік у квітні після закінчення обстрілів Чернігова, коли більшість тих, хто виїхав, ще не повернулася, намагався посадити соняшники біля під’їзду. Гадав, що непереможний український соняшник у непереможному українському місті, то буде символічно. На жаль, ЖЕК, не роблячи винятків, зрубав соняшники, підстригаючи газон… Наче дрібниця, але тоді, у 2022-му, це стало неприємним ударом», – розповів чернігівецьСєргєй Карась.
Настрої людей зрозумілі, тож безкоштовні фітнес-зали «Граблі, сапа і лопата» скоро запрацюють по всій Чернігівщині.
–
Ірина Осташко
