В Україні, зокрема на Чернігівщині, на початку ХХ століття були створені перші Українські Автокефальні церкви. Про це в коментарі ЧЕЛАЙН розповів громадський активіст Олександр Ясенчук.
«Коли почалася національно-визвольна революція 1917 року, одним із питань виходу з російського імперіалізму було духовне. В усіх єпархіях почали підійматися священники, миряни та проводити збори, щоб позбутися духовної влади москви. З часом з’являлися священники, наприклад Василь Липкінський, який служив у Києві. Вони почали організовувати богослужіння українською мовою, їх спершу навіть підтримувала Центральна Рада. Але під час зміни влади, наприклад, коли денікінці захопили Київ, то відразу всі українські церкви були закриті, а священникам заборонили служіння.
Після перемоги червоної москви українці почали знаходити вихід своєї енергії саме в утворенні Української Автокефальної церкви. Проте ніхто з єпископів не захотів служити в цій церкві. Тому історики вивчили питання, як освячували єпископів у перші роки Хрещення Русі, і так почали священники освячувати єпископів, хоча за канонами це мають робити безпосередньо самі єпископи. Першим митрополитом УАПЦ став Василь Липківський», – розповідає Олександр Ясенчук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коштовні таємниці Чернігова: Борисоглібський скарб (Фото)
Такі церкви часто можна було зустріти на Чернігівщині і в самому Чернігові. Цікаво, що Борисоглібський собор теж входив до складу тогочасної Української Автокефальної Православної Церкви. І створювали ці церкви за ініціативи самих мешканців і священників.
«На Чернігівщині, до прикладу, в Сосниці, був учительський інститут. Серед студентства і селян знайшлись люди, яким набридла російська священківська пиха. Василь Потієнко, церковний діяч, приїхав до Києва, взяв літературу в храмі Софії Київської і почав розбудовувати Українську церкву на Чернігівщині. Її центр у Північній Чернігівщині – це була саме територія колишнього Сосницького повіту і Менської громади. Центром була м. Мена. До прикладу в с. Стольне було аж дві Автокефальні церкви, в яких люди молилися українською мовою. В цьому районі кожна третя церква була українською.
У Чернігові перші збори відбулися навесні 1920 року. Українській Автокефальній церкві передали Борисоглібський собор. Це була єдина церква, де вони служили. Там був головний єпископ, до якого, до цієї церкви належав Чернігів та його околиці.
Іншим цікавим центром Автокефальної церкви на Чернігівщині був Любеч. До української церкви на службу навіть ходили білоруси з ближніх до Чернігівщини сіл», – розповідає Олександр Ясенчук.
Проте вже в 20-х роках минулого століття почалися переслідування української церкви.
«1923 року комуністична влада забрала Борисоглібський собор і передала його російській церкві. А Українській церкві для служіння віддали будівлю Святомиколаївської церкви, яка раніше була на розі вулиць Гонча та Шевченка, приблизно там, де зараз є магазин «Союз».
Влада московських більшовиків спочатку підтримувала Українську Автокефальну церкву, аби побороти Білий рух. Проте пізніше будь-які збори в церквах закінчувались арештами. Тримали священників годинами та днями в арештантських вагонах. І наприкінці 20-х років минулого століття Українську Автокефальну церкву розгромили, священників, єпископів арештували. А в 30-35-х роках розстріляли. З понад 30 єпископів залишився живим лише один, бо виїхав до США. Василь Патієнко дожив до 1945 року, загинув від бомбардувань, хоча теж п’ять років був у неволі», – зазначає Олександр Ясенчук.
Відновитися українським церквам вдалося лише у 80-ті роки минулого століття завдяки митрополиту Мстиславу, племіннику Симона Петлюри. Він приїхав з Америки та почав відновлювати Українську Автокефальну Церкву. Проте не всім церквам вдалося вийти з російського ярма. Вони й надалі продовжують бути під владою УПЦ – московського патріархату.
–
Оксана Замятіна
