У наш час важко уявити, що хтось не має акаунта в соцмережах. Між тим, не всім вдається вести свої сторінки цікаво та ділитися щирими емоціями.
Нашій сьогоднішній героїні Анастасії Корінь це вдається на відмінно. І окрім ведення блогу про природу, Анастасія захоплюється фотографуванням, збиранням і заготівлею екопродуктів. Докладніше – в інтерв’ю з Анастасією Корінь.
Анастасіє, чому ви ведете блог під псевдонімом?
Псевдонім, під яким веду цей блог, – Олена Ольжич. Вирішила використовувати псевдонім, бо так робить багато блогерів. І я подумала, що це хороша ідея. Приватно і відкрито водночас. Підписники звикли, запам’ятали так. А потім я помітила, наскільки справжнє ім’я та прізвище – Анастасія Корінь – відповідає блогу.
Родом я із Корюківського району. У реальному житті я вчителька англійської мови, відносно недавно почала працювати. У вільний час веду блог, фотографую, збираю та заготовляю екопродукти.
Цей блог – моя віддушина, можливість поділитися красою нашого краю. Не завжди можна розгледіти, в якому раю ми живемо – тут рідний сосновий ліс, річки, озера. Будь-який район прекрасний по-своєму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цілюща вода, що довго не псується: на Чернігівщині є особливі криниці (Фото)
Наскільки давнє ваше захоплення природою?
Захоплення природою почалося із захоплення птахівництвом. Я завела гусочок собі, тож ходимо з ними до річки, на ставок, гуляємо лугом. Вони пасуться, я милуюся краєвидом і фотографую собі.
Чи є у вас сад, город, що вирощуєте?
Є невеликий сад – яблуні, груші, сливи, абрикоси, смородина, порічки, малина, вишні. Вирощуємо трохи городини для себе. Я більше люблю квіти і зелень – шпинат, петрушку, руколу, зелену цибулю. Великий город сама, мабуть, не потягнула б фізично. У батьків – картопля, у мене – чорнобривці, соняшники, майори, айстри, жоржини.
Чи правильно розумію, що фотографування – це також ваше захоплення?
Фотографія завжди була моїм хобі. Щоб зробити гарну світлину, не обов’язково мати професійну фотокамеру. Лише трохи практики і вміння бачити красу своїми очима. Знімаючи природу, можна побачити всі етапи, ніби як життєві цикли землі: як сходить сонце, як лягає ранковий туман під спів пташок ранньою весною, цвіт яблуні, черемхи, суниці на галявині, небо перед грозою, лугові трави у червні, зоряне небо в серпні, золоті берізки у вересні. Показую моменти зі щоденних справ. Не можу сказати, що частенько ходжу на пробіжки, але принагідно знімаю природу, ділюся. Ранок. Тиша. Люди ще сплять. Лише туман у полі та крики диких птахів.
Загалом я не женуся за кількістю підписників, головне – тихе спокійне життя.
У своєму блозі ви розповідаєте про чаї, а які ще екопродукти заготовляєте?
Заготовляю не лише чаї, а ще гриби та ягоди, наприклад лисички, білі, підберезники, чорниці, журавлину, сосновий сироп, сироп із кульбаби. З радістю пропоную домашні смаколики своїм підписникам. Не в усіх регіонах ростуть, скажімо, чорниці. Є люди, які ніколи їх не пробували. А це не те саме, що лохина з супермаркету. Влітку готую домашній зефір із яблук. Чекаю з нетерпінням сезону, щоб приготувати його. Але зефір не пропонувала ще, лише ділилася рецептом з підписниками.
Можливо, маєте якісь інші захоплення, то розкажіть про них.
Маю компанію качок і гусей, які живуть на подвір’ї. Гуси породи велика сіра, кілька індокачок із селезнями і три білі качки. Минулого року мріяла виростити волошки. Пересаджувала чотири рази. Щоразу селезень Руді добирався туди і «прополював грядку». Бачу зниклі паростки і його цікаві оченята з відкритим дзьобом – тільки усміхаюся. А волошки можна в полі знайти чи в бабусі на базарі. Ще маю кота, його вивезли волонтери з прикордоння. Буває, прибігає до мене зранку та стрибає просто в руки чи на плечі. Люблю подорожі рідними краями. Кермо і дорога з кронами соснових дерев – найкраща терапія, хоч і вибираюся вкрай рідко.
Маєте якісь плани на майбутнє, як вдосконалити щось, змінити? Може, щось хотіли б?
Хочу навести лад у старому саду, облагородити територію, щоб влітку відпочивати. І кущ білих троянд під вікном. Бачила в інстаграмі такі гарні квіти вирощують інші блогери, і собі такий кущ хочу. Пелюстки такі пастельні, кремові – як зефір.
–
Спілкувалася Ірина Осташко
Фото – Анастасія Корінь
