За інформацією: Суспільне Чернігів.
Євген Ващенко на будівництві. Суспільне Чернігів
Із волонтерами благодійного фонду "Фенікс-Україна" чоловік познайомився, коли приїхав на розбір завалів будинку у мікрорайоні Масани, на який упав літак російського льотчика Красноярцева.
"Я запитав просто через двір: «Чи тут хтось є?». Вони мене підізвали до себе: «А що ви, хто ви?». Я пояснив. І було просто запитання: «Якщо вам різниці немає, то будьте з нами»"
Євген Ващенко. Суспільне Чернігів
За професією Євген — старший електромеханік на залізниці. Понад сорок років відповідає за справність приладів, від яких залежить безпека руху потягів. Електрикою, зокрема, займається і під час волонтерства.
"Колись такий був вислів «любительські професіонали». Так от я любительский — так, а професіонал — ні в яких електромережах не працював".
Серед будинків, які допомагав відновлювати Євген Ващенко, і дім на дві родини в мікрорайоні Олександрівка, обстріляний російськими "Градами" ще у лютому 2022-го.
Співвласник цього будинку Роман Староженко показує шматки російського "залізяччя", що прилетіло до них на третій день повномасштабного вторгнення, від чого загорілась будівля.
Роман Староженко. Суспільне Чернігів
"На щастя, всі залишились цілі й здорові, але будинок повністю вигорів. Зараз ми його відновлюємо потихеньку і вже, сподіваюсь, найближчим часом будемо тут жити”, — каже Роман Староженко.
На п'ятий рік відбудови у більшості зруйнованих осель, якими займаються волонтери "Фенікс-Україна", перейшли до внутрішніх робіт. Один з таких — будинок багатодітної матері Ірини Туревської.
Ірина Туревська (праворуч). Суспільне Чернігів
"Тут будем фарбувать дзеркальну стелю таку, не знаю, наскільки та фарба буде дзеркальна. Але ми обирали, щоб все було красиве і цікаве. Шпалери ще не обирали, але ж ще трошки треба часу, бо спочатку треба підлогу зробити, а потім вже шпалери клеїти", — розповідає Ірина Туревська.
Жінка розповідає: під час облоги Чернігова у березні 2022-го в будинок їхньої сім'ї влучив снаряд від "Граду". Вона з чотирма дітьми тоді була в евакуації, а, повернувшись, побачила знищене житло. Пів року вони не знали, з чого почати. На допомогу прийшли волонтери. Також Ірина разом з рідними та друзями почала облаштовувати подвір'я.
"Тут має бути парасолька чи альтанка, це ще в проєкті. Квітки насадили собі, городини, бо дітки дуже люблять помідорчики, огірочки, і це дуже необхідно для них, ну і для себе. Діткам купили батут, зробили халабудку, пісочницю, бо вихідними, в п'ятницю, в суботу-неділю ми тут відпочиваємо", — каже Ірина Туревська.
Ірина туревська. Суспільне Чернігів
Тут волонтери працюють з 2023 року. Розібрали завали і почали зводити будинок майже "з нуля". Таким чином одноповерховий дерев'яний будинок перетворився на двоповерховий цегляний.
Євген Ващенко згадує: 2022-го року у їхній команді працювали волонтери з різних куточків України. Також приїжджали іноземці: із США, Франції, Німеччини, Іспанії, Нової Зеландії, Австралії, Ізраїлю та Румунії.
"Люди їдуть з далеких країн до країни, де війна не закінчилася. Якщо виконуємо будь-яку роботу, то достатньо було взяти в руку інструмент, взяти, наприклад, шуруповерт, саморіз і дати зрозуміти, що він хоче або я. Тобто на жестовій мові, цього було достатньо", — розповідає Євген Ващенко.
Євген Ващенко на будівництві. Суспільне Чернігів
Сьогодні команда волонтерів значно менша, каже він. Багато кого мобілізували, а нових охочих не додається.
"Я б хотів думати, що це поважна причина, що люди перестали десь брати участь. Може, це все трошки людям, ну, не знаю, притупилось якось. Не можу пояснити. Але, як ви кажете, динаміка є, трошки. Було б більше, було б краще".
Читати ще
Читати ще
«Там уже не хати, а привиди»: у Костобоброві, що за кілометр від кордону з РФ, досі проживають вісім людей
