На календарі – третя декада березня, а це означає, що до весняно-польових робіт уже рукою подати. Скоро на городах і в полях загурчать трактори – і селяни традиційно саджатимуть картоплю та інші культури.
Між тим, із року в рік вартість оранки, добрив, насіння і подальший догляд за посадженим дорожчає. Звісно, вартість власної тяжкої фізичної праці українці рахувати не звикли.
Та хоч як би було, а город для українців – не просто годувальник, а ціла філософія. І негласних змагань із сусідами – хто швидше спершу посадить город, а потім збере врожай, – ніхто не скасовував. І риторичне запитання «А що люди скажуть?» теж на часі.
«Хочеш чи не хочеш, а вже треба думати. Торік у нас вартість оранки була 35-40 гривень за одну сотку. Не думаю, що цьогоріч буде менша. Із зернових маю посіяти вівса хоч би соток 50. Саджаємо картоплі соток 20-30, кормовий буряк до 3-5 соток. І решту різної городини для себе та для близьких. На базарі ми не торгуємо, тож зайвого не сіємо і не саджаємо.
До речі, завтра, 22 березня, буде свято 40 святих – час діставати посадкову картоплю з льоху для прогріву», – розповідає Юрій Дахно з села Москалі.
Безумовно, саджання всієї городини, а потім сапування й обгортання, всілякі бризкання й кроплення та інші потрібні маніпуляції довкола посадженого – справа нелегка. Але люди зізнаються, що весни вже зачекалися, тож не проти і порозминатися на городі чи ділянці.
«Не люблю зиму. Краще копатися в городі. Тож уже висіяла в стаканчики насіння перців і баклажанів. Із нетерпінням чекаю справжнього весняного тепла.
Садитимемо город, трішки зменшимо гарбузів, погано зберігаються чи не вмію… Решту культур, як і раніше: картопля, капуста, горох, огірки, помідори, перець, квасоля, прянощі, редиска, салати, дині, кавуни…
Чому садимо? У пріоритеті – якість та й суттєва вигода! Щонайменше заощаджуємо третину пенсії. До того ж, рух – це життя! Ще ніхто не оспорив!» – переконана Марія Шевченко з селища Березна.
«Звісно, будемо порати город – сотки чотири. Але ще до оранки, мабуть, тижнів 2-3… Оратиме наш сусід, у якого беремо молоко. Ми платимо завжди вище розцінок майже удвічі. Чому? Отримуємо ж свіжину безплатно. Тому це своєрідна компенсація. Садитимемо п’ять відер картоплі, до 100 кущів помідорів, ділянку огірків, моркви, капусти, цибулі, часнику. Усе це маємо і зараз. Тобто не треба йти в магазин. Плюс це посильна робота – заняття, яке забезпечує можливість давати фізичне навантаження на організм», – пояснює Сергій Павленко, який порає город у селі Дягова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жителька Чернігівщини віддала банківським шахраям 30 тисяч гривень
Також чимало людей саджають городи, бо роками звикли це робити. Ніби вже й не хочеться, але звичка – річ вперта.
«Хіба хочеш? Мусиш! Дружина вже підготувалася: на підвіконні – розсада, яка піде на город біля хати (1,5 сотки). Крім того, йдеться ще й про дачу (12 соток). Помідори, трохи огірків, перець, картопелька, квіти. Справа не дуже вигідна, але кілька відер картоплі, огірків і перцю таки збираємо. Хоча дедалі частіше переконуюсь: краще купити на базарі, бо, наприклад, дача забирає багато сил. Той вирішуєш: насмажити шашликів чи використати цей час для городництва?» – розмірковує Вадим Балінський із Чернігова.
Є чимало людей, які не мають городів. Але за бажання знаходять можливості для агарного самовираження.
«Не маю городу, відповідно, не маю де саджати. Торік у квітні після закінчення обстрілів Чернігова, коли більшість тих, хто виїхав, ще не повернулася, намагався посадити соняшники біля під’їзду. Гадав, що непереможний український соняшник у непереможному українському місті – то буде символічно. На жаль, ЖЕК, не роблячи винятків, зрубав соняшники, підстригаючи газон… Наче дрібниця, але тоді, у 2022-му, це стало неприємним ударом», – розповів чернігівець Сєргєй Карась.
У кожного своя городня історія, як і обсяги, які планується засадити чи засіяти. І в кожного багато роботи попереду.
–
Ірина Осташко
