Сьогодні нам часто здається, що після Другої світової війни радянські міста відбудовувалися системно та злагоджено. Проте це уявлення далеке від дійсності – процес проходив вкрай контрастно і неоднорідно, що яскраво ілюструє історія Чернігова.
Архівні світлини 1962 року, опубліковані спільнотою «Старий Чернігів» (і попередньо покращені за допомогою штучного інтелекту), демонструють дивовижну дволикість тодішнього обласного центру. З одного боку – сучасні будівлі і модно вбрані люди, з іншого – примітивний побут характерний доіндустріальним часам.
Парадний вигляд демонструє вулиця Шевченка з жінками у стильних пальто. Також бачимо затишний, добре облаштований сквер, куди батьки приводили дітей на прогулянку. На цих знімках Чернігів справляє враження сучасного, доглянутого й цілком комфортного міста.
Але погляньте на інший кадр – вулицю Ремісничу, сфотографовану того ж таки 1962 року. Замість асфальтового покриття – розбита ґрунтовка, по якій їдуть два кінні вози, а обіч стоять старенькі одноповерхові хатини з дерев’яними парканами. Важко повірити, що це фотографії одного й того ж міста, зняті в один період.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зламали фігурки та позривали квіти: вандалізм у дитсадку на Чернігівщині (Фото)
Війна залишила по собі страшний слід: після двох років нацистської окупації та запеклих боїв восени 1943-го Чернігів лежав у руїнах. Відновлювальні роботи розпочали негайно, проте їхній масштаб був колосальним, тому тривали вони десятиліттями.
За новим генеральним планом серце міста перебудовували в урочистому стилі сталінського ампіру. Паралельно у 50-60-х роках реставратори відновлювали первісний вигляд унікальних пам’яток – Спасо-Преображенського, Борисоглібського та Катерининського соборів. Хоча заради нових витків забудови частину старовинних споруд безжально зносили.
Водночас буквально за кілька блоків від парадних фасадів час ніби спинився. Там роками зберігалася приватна забудова XIX – початку XX століття, до якої черга монументальної відбудови дійшла далеко не одразу. Вози з кіньми на Ремісничій були не екзотикою чи елементом минулого, а звичайним побутом для околиць, забутих у тогочасних планах розвитку. Саме ця разюча нерівномірність оновлення і стала найточнішим штрихом до портрета Чернігова тих років.
–
Джерело: OBOZ.UA
