Вважається, що шкільні роки – найкращі в житті людини. Адже це безтурботний період, коли вчимося дружити, радіємо кожному дню і попереду – ціле життя. Єдине, чого вимагають від дітей у цей час, – добре вчитися. Ось тільки шкільне життя завжди сповнене різних курйозів і незабутніх історії. Ними з ЧЕline поділилися чернігівці.
Діана Мкртчян
Грали в «Царя гори» і збили вчительку дверима з ніг.
Михайло Жирохов
Завжди цікавими були поїздки «в колгосп». У радянські часи таке практикувалося – допомога сільському господарству. Їздили і на збирання помідорів, і на буряки, і на лущення кукурудзи. Це завжди було весело та цікаво. Але досі не розумію, який у цьому був економічний сенс, оскільки більше сільгосппродукції ми псували.
Вадим Балінський
Це було рівно 50 років тому. Школа як школа, пам’ятаю, що плакав, коли мене залишили в класі, хотів додому. А ще дуже дивувався, що не можна спати, як у садочку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як стати кращим вчителем, запорука успішної дистанційки та порозуміння з дітьми: секрети педагога і психолога Катерини Мозгової
Юлія Ігнатенко
Коли я навчалася класі у восьмому, ми з однокласницями збиралися на шкільну дискотеку. Прикрашали себе як могли: макіяж, зачіски – все, як треба. Збиралися разом і позичали одна в одної то олівець, то тіні, то невидимки. А лак для волосся був тільки у однієї з нас – «Прелесть» із мегафіксацією. От ми всі тим лаком щедро кучері облили і пішли танцювати.
Десь через пів години всю нашу веселу компанію в класі збирає класний керівник зі словами типу «Дівчата, як вам не соромно, ви ж у школі». Про що тільки ми не думали в ту мить: може, нафарбувалися занадто яскраво чи вдягли щось не те… Аж тут вчителька питає: «Хто приніс до школи спиртне?»
Ми шоковані, дивимося одна на одну і ніхто нічого не розуміє. А вчителька далі нас присоромлює: «Дівчата, мене не обдуриш, від вас же спиртним пахне!»
Ніхто так і не зізнався, бо зізнаватися було ні в чому. Лише через кілька днів до нас дійшло, що «Прелесть», якою ми так щедро бетонували зачіски, була з денатуратом.
Сергій Павленко
На жаль, це було так давно, що нічого не пригадується.
–
