За інформацією: Суспільне Чернігів.

Військові Ярослав Максименко, Микола Лесенко, Сергій Піддубний, Дмитро Погуляйло, з якими попрощалися на Чернігівщині 18 листопада 2026 року. Коропська селищна рада/Чернігівський обласний молодіжний театр/Ірина Городная

На Чернігівщині 18 листопада попрощалися з захисниками України — Миколою Лесенком і Ярославом Максименком з Коропської громади та Дмитром Погуляйком і Сергієм Піддубним з Чернігова.
Про це повідомляє Коропська селищна рада на своїй сторінці у Facebook. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Ярослав Максименко народився 4 квітня 1986 року в Коропі. Виріс у багатодітній родині, був найстаршим братом. Навчався у місцевій школі.

Ярослав Максименко. Коропська селищна рада
Працював у Коропі в комунальному підприємстві «Вода». У 2012 році здобув професію верстатника деревообробних верстатів. Останні роки перед військовою службою жив і працював у Києві, займався будівництвом.
У березні 2024 року чоловіка мобілізували.
«Як розповіла сестра Ольга, він мав можливість не йти до війська, але не міг залишатися осторонь. За словами Ольги, Ярославу боліло, що гинуть молоді хлопці. Вона згадує, як він казав: «Піду туди, краще загину там і принесу якусь користь, ніж тут»», — пишуть у громаді.
Ярослав Максименко проходив службу на посаді оператора відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби штурмового батальйону 3-ої окремої штурмової бригади.
Виконував завдання на Харківському напрямку. Його робота вимагала спеціальних знань, витримки та неабиякої фізичної витривалості. Доводилося долати пішки значні відстані, переносити обладнання та генератори, облаштовувати й встановлювати складні системи радіоелектронної боротьби.
14 липня 2026 року Ярослав Максименко взяв участь у визволенні села Шийківка Ізюмського району Харківської області. Від того дня військового вважали зниклим безвісти.
Лише через кілька місяців за результатами ДНК-експертизи підтвердили, що того дня солдат загинув.


Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

«Як розповіла сестра, Ярослав був спокійною, доброю людиною, любив усіх рідних, прагнув зробити їхнє життя кращим. Особливо дбав про маму. Після її важкої хвороби намагався якомога більше допомагати, під час військової служби значну частину своїх коштів спрямовував на ремонт маминого будинку, щоб їй було комфортніше жити. Він дуже хотів мати власну сім’ю, мріяв про дітей. У лютому 2026 року одружився з дівчиною, з якою познайомився на Харківщині. Та війна, на жаль, обірвала його плани й мрії, не давши здійснити задумане», — пишуть у громаді.
Попрощалися та поховали захисника у Коропі. В нього залишилися мама, дружина, брат і сестра.
Микола Лесенко народився 14 грудня 1969 року в селі Карильське на Коропщині. Після закінчення школи працював теслярем у рідному селі.

Микола Лесенко. Коропська селищна рада
У травні 2024 року чоловік долучився до лав ЗСУ.
Після проходження військового навчання опанував фах сапера та служив у інженерно-саперному взводі 152-ї бригади. Виконував бойові завдання на Дніпропетровщині, Донеччині та Херсонщині.
«Його військова робота була пов’язана з особливою небезпекою, адже доводилося працювати з мінами та виконувати завдання під ворожими обстрілами. Через стан здоров’я згодом був звільнений з військової служби», — пишуть у громаді.
16 листопада 2026 року солдат Микола Лесенко помер в лікарні внаслідок хвороби.
«У рідному селі чоловіка знали як працьовитого, вправного господаря, майстра на всі руки із доброю, спокійною вдачею. У нього не було власної родини. Мама, про яку він дбав, відійшла у вічність… У Карильському залишилася двоюрідна сестра», — пишуть у громаді.
Попрощалися та поховали захисника у рідному селі.
Дмитро Погуляйло народився 15 травня 1976 року в Чернігові. Закінчив школу №29.

Дмитро Погуляйло. Чернігівський обласний молодіжний театр
Чоловік працював звукорежисером у Чернігівському обласному молодіжному театрі.
«Найбільшим захопленням Дмитра була музика. Він був знаним бас-гітаристом у Чернігові. Театральна спільнота його любила і поважала. Він був люблячим сином для своїх батьків, щирим надійним братом для своєї сестри, добрим дядьком для племінників. Він завжди в усьому підтримував рідних та мав багато друзів», — згадують про Дмитра рідні за інфомацією Сергія Лаєвського.
До лав ЗСУ чоловік долучився у 2024 році.
Загинув Дмитро Погуляйло 27 грудня 2024 року.
Попрощалися з військовим у Катерининському соборі, поховали на кладовищі «Яцеве».
Сергій Піддубний народився 27 квітня 1989 року в селі Смолин Чернігівської області. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. У 2005 році закінчив 9 класів Смолинської загальноосвітньої школи. Згодом продовжив навчання у професійно-технічному училищі № 18, де здобув кваліфікацію камінщика-штукатура.

Сергій Піддубний. Ірина Городная
У 2009–2011 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
«Життєва доля Сергія була нелегкою, однак усі випробування він зустрічав із гідністю та силою духу. Попри труднощі, залишався життєрадісною, щирою та доброю людиною, завжди готовою прийти на допомогу іншим. Його вирізняли чуйність, відкритість і небайдужість до чужих проблем. Саме таким — доброзичливим і готовим підтримати — його пам’ятатимуть рідні, друзі, знайомі та односельці», — згадують про чоловіка в громаді за інформацією Сергія Лаєвського.
У травні 2025 року Сергія мобілізували до лав Збройних Сил України.
Загинув військовий 12 січня 2026 року, виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку.
Поховали Сергія Піддубного у рідному селі.
Читати ще

Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з захисниками України Василем Сиволожським та Олександром Кравченком










