Чернігівщина в жалобі — 17 червня в останню путь провели сімох воїнів, які віддано боронили Україну та полягли у бою за її Незалежність!
Солдат Чешулько Володимир Михайлович народився 12 березня 2003 року. У 2020 році закінчив Озерянську загальноосвітню школу, після чого вступив до Київського вищого професійного училища будівництва та архітектури, яке закінчив у 2022 році.
У лютому цього року Володимир долучився до лав оборонців Батьківщини та розпочав проходження військової служби за контрактом у складі одного з підрозділів військової частини А4741. Разом з побратимами на посаді стрільця-оператора він віддано боронив Україну від загарбників, але, на жаль, 9 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу одного з населених пунктів Запорізької області Чешулько Володимир загинув. Попрощалися з 20-річним воїном у Бобровиці, поховавши його на кладовищі села Озеряни.
Старший солдат Нагайченко Артем Борисович народився 24 квітня 1993 року в Чернігові. Проживав у селі Попільня на Корюківщині. У 2010 році закінчив місцеву ЗОШ I-III ступенів, а у 2015 році отримав диплом про вищу освіту у Чернігівському Національному технологічному університеті. Протягом 2019-2020 років чоловік проходив строкову військову службу, після чого працював продавцем-консультантом в мережі магазинів «АТБ» у Києві.
У перший день повномасштабного ворожого вторгнення Артем вступив до лав ЗС України, долучившись до одного з підрозділів військової частини А1815. Службу ніс на посаді стрільця-помічника гранатометника та мужньо боровся за вільне майбутнє України. На жаль, 12 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Нагайченко Артем загинув, потрапивши під ворожий мінометний обстріл. Попрощалися з воїном у селі Попільня, поховавши його на місцевому кладовищі. Вдома у нього залишились мати, батько та брат.
.
Старший сержант Борисенко Олександр Олександрович народився 9 лютого 1984 року у Сновську (до 2016-го року — місто Щорс), де закінчив ЗОШ I-III ступенів № 3. Протягом 2002-2003 років проходив строкову військову службу. У 2013 році закінчив Сновське вище професійне училище лісового господарства, опанувавши спеціальність «вальник лісу». З 2013 року працював електромонтером у ВП «Конотопська дистанція електропостачання».
На захист України Олександр став ще у 2015-му та протягом року проходив службу в одному з підрозділів військової частини В0693, тому дізнавшись про повномасштабне вторгнення російських військ у лютому 2022 року не роздумуючи у перший же день прийшов до місцевого ТЦК та СП.
Службу проходив в одному з підрозділів військової частини А1815 на посаді командира стрілецького відділення та сумлінно виконував військовий та громадянський обов’язок з захисту територіальної цілісності України. На жаль, 12 червня 2023 року під час боїв в районі одного з сіл Донеччини Борисенко Олександр загинув. Попрощалися з воїном у Сновську, поховавши на кладовищі села Займище. Вдома на нього чекали мати та брат.
Солдат Литвиненко Андрій Володимирович народився 18 травня 1986 року в селі Лустівка Ніжинського району. Згодом разом з родиною переїхав до Ніжина, тут закінчив місцеву ЗОШ №1, після чого протягом 2004-2005 років проходив строкову військову службу в місті Севастополь.
Після закінчення строкової служби пішов працювати та у 2014 році вирішив долучитися до лав ЗС України — брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході держави. Далі повернувся до цивільного життя та працював охоронцем, але 24 лютого 2022 року знову став до лав Захисників. Під час оборони Чернігова отримав поранення та після реабілітації продовжив службу у складі одного з підрозділів військової частини А1815.
У травні Андрій разом з побратимами вирушив обороняти східні области України, але, на жаль, 12 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, рятуючи побратима, Литвиненко Андрій отримав тяжкі поранення, які виявилися несумісними з життям. Вдома на нього чекали дружина, маленька донечка та мама. Попрощалися з Захисником у Ніжині, поховали на місцевому кладовищі.
Солдат Надточій Анатолій Олексійович народився 6 червня 1977 року в селі Підлісне Чернігівського району. Тут закінчив місцеву загальноосвітню школу, після чого протягом 1995-1996 років проходив строкову військову службу. Працював Анатолій в дослідному господарстві «Прогрес» в рідному селі, а у лютому цього року долучився до лав ЗС України.
Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А0693 та протягом цих місяців разом з побратимами давав гідну відсіч загарбникам. На жаль, 6 червня 2023 року під час боїв поблизу одного з населених пунктів Донеччини Надточій Анатолій загинув. Попрощалися з воїном у Козельці, поховавши його на місцевому кладовищі рідного села.
Солдат Даніш Олександр Миколайович народився 9 березня 1994 року в селі Володькова Дівиця. Тут закінчив місцеву школу, потім вивчився за спеціальністю «машиніст електропоїзда метрополітену». Проходив строкову військову службу, був активним учасником Революції Гідності. Згодом долучився до оборонців Батьківщини та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході України.
У грудні 2022 року Олександр вирішив знову стати до лав оборонців України, долучившись до складу одного з підрозділів військової частини А4674, щоб зі зброєю в руках вибороти вільне майбутнє для українського народу. На жаль, 14 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку Даніш Олександр Отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Попрощалися з воїном на його малій батьківщині, поховали на місцевому кладовищі.
Старший солдат Романовський Олексій Олександрович народився 9 липня 1991 року в місті Красноград Харківської області у сім’ї вчителів. Згодом разом з родиною переїхав до Прилук, де у 1997 році пішов в перший клас місцевої загальноосвітньої школи № 2. Після закінчення 9-ти класів вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка на відділення фізичної культури, який закінчив у 2010 році, опанувавши професію вчителя фізичного виховання. Під час навчання неодноразово брав участь у змаганнях з різних видів спорту — легкої атлетики, баскетболу, волейболу та футболу.
До лав ЗСУ Олексій долучився ще у 2012-му році, протягом року проходив службу у ВМС в Миколаєві та Сімферополі. У 2014-му продовжив проходження військової служби, з липня по жовтень того ж року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході України. Потім з 2015-го по 2019-й роки працював вчителем фізичної культури у Прилуцькій загальноосвітній школі №2, а у 2018 році закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди, де здобув кваліфікацію бакалавр за напрямом «вчитель фізичної культури».
Повернутися на війну чоловіку довелося у квітні 2022 року. У складі одного з підрозділів військової частини А0222, а потім військової частини А4118 на посаді командира бойової машини він віддано відстоював право свого народу на життя у вільній та Незалежній Україні. На жаль, 8 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Романовський Олексій загинув. Попрощалися з воїном у Прилуках, поховали на місцевому кладовищі.
–
Джерело: Чернігівський обласний ТЦК та СП
