Чернігівський ветеран Владислав Шатіло («Шатя») подолав 42,2 кілометра на Toronto Marathon у Канаді. Повну марафонську дистанцію він пробіг на протезі: попри біль, судоми та виснаження наприкінці забігу. Каже: їхав туди не по медаль чи особистий рекорд, а щоб ще раз нагадати світові про війну в Україні та підтримати поранених військових.
Ідея такого забігу з’явилася у Владислава ще після поранення. Тоді, перебуваючи в реанімації, він пообіцяв собі, що колись обов’язково пробіжить марафон саме на протезі. Реалізувати задум вдалося під час поїздки до Канади на покази фільму «Друге дихання» про українських ветеранів.
До марафону ветеран спеціально не готувався. Пояснює: професійно займається силовими дисциплінами, а тривалі забіги можуть негативно впливати на спортивну форму.
- У мене основний вид спорту – жим лежачи, силова дисципліна. Біг суперечить силовим видам спорту, одразу падають показники. Тому підготовки до марафону фактично не було, – розповідає журналістам «ЧЕЛАЙН» Владислав Шатіло.
Найважчими, згадує він, стали останні кілометри дистанції. Спершу почалися сильні судоми здорової ноги, а згодом різкий біль у боці.
- Я закам’янів, зовсім було важко бігти. Допомогла магнезія – в рідкому та сухому вигляді. Трохи розбив руками стегно, щоб судоми відпустили. А після 35-го кілометра ще й правий бік схопило. Дуже тяжко вже було бігти, – зізнається ветеран.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Срібні медалі та почесний кубок: здобутки тенісистів із села на Чернігівщині
Каже, після 35-го кілометра з’явилося відчуття, що сил на фініш уже не вистачить. Але допомогли люди поруч і підтримка на трасі. Окремо Владислав згадує підтримку українців у Канаді та звичайних глядачів уздовж маршруту. Каже: саме вона допомагала не зійти з дистанції.
- Українська діаспора тут дуже велика й активна. Нам підганяли воду, ізотоніки, гелі – все, що могло допомогти. А іноземці всю дистанцію кричали «Слава Україні», плескали по плечу, давали «п’ять». Це дуже мотивувало бігти далі, – запевняє журналістів «ЧЕЛАЙН» Владислав.
За словами ветерана, своїм прикладом він хотів показати: українських військових після поранень не варто сприймати через жалість.
- Головною ідеєю було нагадати, що в Україні продовжується війна, що ми потребуємо підтримки. Показати ветеранів після поранень не зі сторони жалю, а зі сторони сили й незламності. І показати це діями, – ділиться він.
Під час марафону також тривав збір коштів на реабілітацію поранених українських військових. Владислав відкрив окрему банку для патронатної служби «Янголи-3».
- Усі зібрані кошти підуть на реабілітацію поранених військових в Україні, – розповідає Владислав Шатіло.
Toronto Marathon – один із найбільших марафонів Канади. Цьогоріч він відбувся 3 травня. Учасники долали повну марафонську дистанцію, напівмарафон, а також забіги на 10 і 5 кілометрів. Для Владислава Шатіла цей старт став частиною канадського туру показів фільму «Друге дихання» про українських ветеранів і відновлення після поранень.
–
Таліна Тарасенко
Фото та відео — з особистої сторінки Владислава Шатіла
