За інформацією: Суспільне Чернігів.
Один зі зруйнованих будинків у Семенівській громаді. ФОТО: ГУ ДСНС України в Чернігівській області
Саму Семенівку ворог почав обстрілювати також у 2022 році: спочатку бив по околицях міста. Виїжджати на гасіння пожеж внаслідок обстрілів у Семенівці рятувальники почали вже у 2023 році.
"Почали обстрілювати житловий сектор, підприємства — керовані авіаційні бомби найчастіше били по Семенівці. В принципі, колектив (як і з початку воєнного стану) весь був на місці, ніхто нікуди не втік, не було навіть думок. Всі виконували свою роботу, намагалися виконувати якнайкраще".
За словами Максима Заворотного, приблизно кожен десятий снаряд, що прилітає на Семенівщину, не розривається. І вони несуть ще більшу загрозу: адже далеко не всі можна виявити одразу та знешкодити, деякі проникають глибоко в землю. Вони ж під час обробки землі можуть, так би мовити, "випірнути" із ґрунту, завдавши шкоди.
Втім, люди продовжують проживати під вогнем.
"Були такі випадки, коли люди лишались без даху, тоді виїжджали. Коли все ціле, відносно спокійно — вони нікуди не хотіли виїжджати. Пояснювали це тим, що вони тут народилися, всі рідні, всі спогади — все пов'язує їх із цим населеним пунктом. В основному люди виїжджали лише тоді, коли починалися масовані обстріли самого населеного пункту. Але виїжджали не назавжди: обстріли вщухали, люди вважали, що вже безпечно, поверталися. І обстріли знову починалися. І отак вони туди-сюди їздили".
Максим Заворотний каже, що рятувальники й самі неодноразово потрапляли під обстріл.
"Один із таких випадків був у селі Орликівка. Під час гасіння пожежі після обстрілів загорівся житловий будинок. Туди направили і наш підрозділ, також місцева пожежна команда з Погорільців, і лісове господарство (оскільки сама Орликівка розташована в лісовому масиві). Тобто було скупчення техніки, що було нашою помилкою. По нас тричі вистрілили з артилерії. Нас врятувало те, що поряд був погріб, ми туди спустилися і там перечекали. Потім погасили й поїхали".
Машина, на якій несуть службу рятувальники прикордоння. ФОТО: ГУ ДСНС в Чернігівській області
"Новій людині тут буде важко"
За його словами, відчуття страху під час таких виїздів не покидають. Але роботу треба виконувати.
"Оскільки основна кількість доріг Семенівської громади розташована під кордоном (як-от до Костобоброва, де від 300 метрів до півтора кілометра до кордону). Лячно виїжджати, тому що працюють диверсійно-розвідувальні групи противника, вони неодноразово робили тут біду. Тому лячно, що можуть вискочити з кущів, розстріляти або ще щось. Тож думки аби дістатись до місця події, а там побачимо, що робити".
І на запитання: "Чому досі тут?", Максим Заворотний дає таку відповідь:
"Я вже звик до Семенівки, я працюю тут вже 10 років, знаю місцевість, знаю під'їзні шляхи, знаю організації, підприємства. У багатьох населених пунктах стикався з імовірним «що може статися, якщо що». Тому якщо сюди відправити нову людину, якій потрібно це все вивчати — їй буде важко. Тому краще вже я".
