Благодійний фонд «Голоси дітей» розпочав Всеукраїнську соціальну кампанію, яка закликає батьків чути своїх дітей, коли вони говорять про важкі переживання, пов’язані з війною. Героями соцкампанії стали реальні діти з різних регіонів країни, які розповіли власні історії проживання війни. Білборди, ролики на телебаченні, радіо, в громадському транспорті розмістили вже в 13 областях.
Понад 46% дітей не говорять з батьками про свої переживання. Такі дані озвучили платформа U-Report і фонд «Голоси дітей» на пресконференції, яка відбулась 22 листопада в Українському кризовому медіацентрі. Напередодні вони провели спільне дослідження, у рамках якого опитали близько 800 дітей по всій країні.
«Майже кожна друга опитана нами дитина не розмовляє зі своїми батьками та опікунами про важкі переживання, емоції і почуття. 21% дітей вважають, що батьки їх не зрозуміють, 18% сказали, що недостатньо довіряють батькам, 12% зазначили, що їхні проблеми можуть знецінити, 8% — що в їхніх сімʼях не заведено говорити про власні емоції та переживання», — поділилася результатами дослідження Ярослава Католик, комунікаційна менеджерка проєкту U-Report Ukraine від ЮНІСЕФ.
Щоб допомогти дітям пережити психологічні наслідки війни, важливо знати про їхні переживання, емоції і травми, яких завдає війна, зазначила співзасновниця та голова правління фонду «Голоси дітей» Олена Розвадовська. Кампанія «Чуєш, про що це?» — це звернення до батьків та опікунів. Саме вони становлять найближче коло дітей, які живуть у дуже складних життєвих обставинах. Вони можуть створювати середовище довіри й підтримки, у якому дитина може долати наслідки війни і пережити те, що важко дається навіть дорослим людям.
«Ми закликаємо батьків, опікунів і всіх дорослих бути уважними до того, що переживають діти, чим вони діляться. На наших плакатах зображений умовний перекладач: те, що дитина говорить, і те, що це може означати, якщо перекласти мовою психологічних потреб. Звична рутинна фраза часто може сигналізувати про велику потребу в увазі чи підтримці. Усі ми люди, і не завжди вдається знайти рішення самотужки. У таких випадках ми радимо звертатися по фахову психологічну підтримку», — додала Олена.
Унікальність цієї соціальної кампанії полягає в тому, що вона базується на реальних історіях сімох дітей. Найменшим з них — Марку, Сашку та Златі — по 7 років, найстаршій Вікторії — 17 років. Дехто з них пережив окупацію, хтось втратив дім, чиїсь рідні тепер на війні. Усі учасники та учасниці кампанії розказують українцям про те, як їх змінила війна і якої підтримки вони очікують від близьких.
«Початок великої війни я застала в херсонському гуртожитку коледжу. Було страшно. У березні ми з батьками виїхали з окупації до Львова. Тоді було психологічно важко адаптуватись. Постійне відчуття страху, відсутність безпеки. Ти не можеш планувати своє життя навіть на один день, бо не знаєш, коли може прилетіти ракета. Саме ось це незнання, що далі, завело мене в глухий кут. Я знаю, що багато підлітків тепер переживають схоже і залишаються з цим сам на сам. Хочу сказати всім, що ділитися своїми переживаннями з іншими — це не страшно, а потрібно. Бо якщо тримати все в собі, то стає тільки складніше», — розповіла Вікторія Соломенко, 17-річна учасниця соціальної кампанії «Чуєш, про що це?».
Якщо розмови не допомагають, варто звертатися до психолога.
- Лінія психологічної допомоги фонду «Голоси дітей», де безоплатно допомагають дітям і батькам, які переживають досвід війни: 0800210106; або чатбот, куди зручно звертатися тим, хто виїхав за межі країни.
- Національна гаряча лінія для дітей і молоді: 116111, 0 800 500 225.
- Teenergizer надає онлайн-консультації для підлітків за телефоном: 066 136 33 14.
