За інформацією: Суспільне Чернігів.
Вулики, які виготовляє Ігор Литвиненко. Суспільне Чернігів
«Двері, вікна, вулики, набори для кухні, стінки, кухні. Що завгодно. Що з дерева можна зробити, те й зроблю. Окрім різьби. Різьблення робити не хочу — дуже багато часу займає різьба».
Свої вироби з дерева Ігор Литвиненко обробляє виключно морилками та лаками.
Ігор Литвиненко. Суспільне Чернігів
«Дерево ховати під фарбу — це гріх. Під фарбу можна ховати асфальт, цемент — нема краси. А в дереві краса: кожна ямка, кожна дірочка, кожна структура, пеньочок, сучечок — оце все красота».
В майстерні, окрім дерев’яних дощок, є різні корчі. Це, каже, збирає для себе, для робіт з фантазією.
Майстер та майбутній виріб. Суспільне Чернігів
«З одного ракурсу подивитись — вже якогось звіра нагадує. А ще його трохи підрізати — буде взагалі крокодил. З усього придумаємо».
Для себе зробив рамки для фотографій — це ще одна пристрасть чоловіка. Також любить риболовлю. На одному з фото в такій рамці щука, яка випадково потрапила у кадр.
Фоторамка, яку зробив Ігор Литвиненко, та фото щуки. Суспільне Чернігів
«Клацав, правда, лілію, а вона якраз виплигнула і вийшла».
Дерево, як та щука, каже, теж живе.
«Дерево — це життя, воно живе. Ще й матюкається, буває, якщо неправильно робиш — то заноза, то скабка в руку: «Що ти, каже, неправильно постругав? На тобі». Дак ото щоб чути, як воно матюкається, рукавиць не вдягаю, без них працюю. У рукавицях занозу не заженеш же, ні».
Майстер за роботою. Суспільне Чернігів
Столярною справою захопився, розповідає Ігор, ще у 8-му класі. На вікні звідти підручник, як пам’ять.
«У мене батько — токар, майстер. Брат — штукатурить, малярить. А я — по дерев’яшці. Це моє життя. Я в цьому тільки своє життя бачу. Мене навіть жінка з роботою не зрозуміла і пішла. Казала: «Ти роботу любиш більше, ніж мене»».
Роботи Ігоря Литвиненка. Суспільне Чернігів
Переважну частину його виробів з дерева замовляють та купують односельці. Віддає й на благодійні ярмарки та лотереї, які проводять у селі для допомоги військовим.
«Є мрія одна, і от я до неї йду. Хочу збудувати столярний цех на сто робочих місць. І я це зроблю. Дай Боже тільки життя. Ну, не сто, дев’яносто дев’ять точно».
Читати ще
Читати ще
Із мисливця — в майстри з лозоплетіння: історія 64-річного Віктора Жайворона з села Титівка, що на Чернігівщині
