Зимові та новорічні свята наших предків слід неодмінно розрізняти, оскільки якийсь період вони не збігалися в часі. Також були відмінності щодо проведення цих свят у селі та місті. Під час святкувань дохристиянські і християнські вірування тісно перепліталися між собою. Тривалий час наші пращури святкували Новий рік на початку весни, що наставав разом із пробудженням природи.
Унаслідок поширення григоріанського календаря, впливу Західної Європи, Речі Посполитої (Польщі), Австро-Угорщини у XVII – XVIII ст. зимові та новорічні свята починають збігатися в часі.
«Основні зимові свята українців і мешканців Чернігівщини – вечорниці на Андрія (із 12 на 13 грудня, або свято Калити), коли дівчата ворожили, а хлопці переважно гуляли.
19 грудня – День святого Миколая, переважно святкували як храмові свята, бо церков на честь святого було багато по Чернігівщині.
Різдво – коли колядували, колядки переважно співали дівчата, за що від селян отримували паляниці, гроші; потім влаштовувались пирушки – наймалися музики, запрошувалися хлопці.
13 січня (або 31 грудня) – переддень Нового року, Щедрий вечір, свято Маланки; дівчата і хлопці перевдягалися у тварин, носили зірку, співали щедрівки, готувалася святкова вечеря.
14 січня (1 січня) – перший день Нового року, або свято Василя; зранку хлопці засівали і бажали достатку, причому засівали зернами пшениці», – у коментарі для ЧЕline зазначив Максим Блакитний,
.
За його словами, для вечорниць і досвіток переважно обирали хату самотнього мешканця. Запрошувалися хлопці. Співали, танцювали. Хлопці дуже часто на таких заходах обирали собі наречених.
Ялинки ж почали ставити в оселях містян наприкінці ХІХ ст. Традиція прийшла з Прибалтики та Німеччини.
«По селах це почали робити активно вже за радянських часів. В окремих крамницях Чернігова вже на початку ХХ ст. можна було придбати ялинкові прикраси. На початку ХХ ст. ялинки в Чернігові ставили переважно в навчальних закладах. Влаштовували благодійні акції часто. І ялинка була своєрідним елементом пропаганди, створення нових традицій із боку імперії. Портрети царів прикрашали гілками ялинок», – розповів історик.
Зимові свята завершувалися святом Водохреща. На річці вирізали хрест із льоду, ставили його, поливали соком із буряків. До речі, в давні часи в ополонку не пірнали.
І взагалі, села могли бути поряд, а традиції святкування суттєво відрізнялися.
Спілкувалась Ірина Осташко
