Під час спорудження житла й оборонних будівель за часів Київської Русі використовували місцеві матеріали – дерево та глину. І до прийняття християнства кам’яні будівлі майже не зводили.
Натомість із Х століття розпочинається новий етап у розвитку монументального кам’яного зодчества – будують із каменю та цегли, використовуючи методи змішаної кладки й утопленого ряду, а внутрішній простір культових споруд розписують фресками.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи будуть на Чернігівщині морози в жовтні: прогноз синоптиків
«Найвідомішою і єдиною пам’яткою міста Остер, що зберегла в собі найбільший спадок тих давніх часів, є «Юр’єва божниця». Храм Святого Архистратига Михаїла був збудований 1098 року за наказом князя Володимира Мономаха. Розміри його були невеликі 16,6*8,4 м., однокупольний храм, стіни завтовшки 1,1 м., викладені змішаною кладкою.
Для побудови було використано природні матеріали: пісковик, бутовий камінь, плінфу (тоненьку плоску цеглу) та вапняний розчин. Майстри Київської Русі не просто будували – вони вкладали в кожну споруду символіку влади, віри та гармонії з природою. На бічній стороні тоненьких цеглинок викарбуваний півмісяць, що спирається на тризуб, знак власності князів Мономахів.
Фресковий розпис стін Юр’євої божниці дає картину місцевого засвоєння візантійського мистецтва. Фрески – це живопис водними фарбами по сирій штукатурці», – повідомляють у Остерському краєзнавчому музеї.
Церква дуже постраждала під час навали монголо-татар у 1240 році. У 1695 році її відновили, але у 1753 році в будівлю влучила блискавка, через що вона почала руйнуватися. На початку XIX століття через аварійний стан більшу частину споруди розібрали.
Сьогодні від колись великого триапсидного храму збереглася лише вівтарна частина (апсида) та фрагмент стіни.
–
Ірина Осташко
Фото з інтернету
