У часи Київської Русі Чернігівська земля славилася великою кількістю невеликих міст-фортець, які виконували оборонну функцію. На жаль, багато з них не пережили бурхливих історичних подій і загинули у часи монгольської навали XIII століття. На місці деяких пізніше з’явилися нові поселення, які дійшли до наших часів у вигляді сільських населених пунктів із давньою історією. Про одне з таких ми і розповімо сьогодні нашим читачам.
Отже, мова піде про літописний Блистовит, який зараз існує у вигляді села Блистова Менської територіальної громади Корюківського району.
Згадка у літописних хроніках
Скажемо одразу, що інформація у історичних джерелах про Блистовит є достатньо скупою. Вперше місто було згадане в Іпатіївському літописі під 1151 роком якфортеця у складі Новгород-Сіверського князівства у контексті походу новгород-сіверського князя Святослава Ольговича, який на той час був союзником князя Юрія Долгорукого у боротьбі проти київського князя Ізяслава. Цитата: «…не дожда велика дня, но поиде в понедельник святой неделе, а во вторник родисяоу него сын и нарекоша имя ему в святим крещении Георгий, а мирский Игорь. Велик же день дея в Блестовете, и оттуда поиде Чернигову».
Визначити походження назви стародавнього Блистовита важко. Вочевидь вона походить від назви якоїсь довколишньої місцевості. До прикладу, назву сучасного села Блистова, яке знаходиться на місці давньоруського поселення, деякі дослідники виводять від наявного озера Блистов.
Роль Блистовита в історії
Згідно наукових досліджень відомого сучасного археолога В. П. Коваленка історію Блистовита можна поділити на два етапи. Перший включає в себе період від заснування початкового поселення, дату якого точно встановити неможливо, і до XI століття. Науковець, спираючись на матеріали досліджень вважав, що дане поселення у цьому періоді ще не мало характеру міста. Що ж до другого періоду, то він визначається XII-XIII століттями та носить всі ознаки класичного давньоруського міста. Тому виникнення власне міського поселення хронологічно окреслюється на межі XI-XII століть внаслідок формування території удільного Новгород-Сіверського князівства в результаті Любецького князівського з’їзду 1097 року. Зручне розташування Блистовита поблизу заплави річки Десни та на жвавому торговельному шляху сприяло його успішній трансформації у місто.
Згаданий В. П. Коваленко, посилаючись на твердження професора П. В. Голубовського, припускає, що доля Блистовита була тісно пов’язана з історією міських поселень так званої Сновської тисячі, східний кордон якої проходив по річці Мена. Протягом XII століття місто разом з іншими поселеннями Сновської тисячі було предметом територіальних спорів і кілька разів переходило від чернігівських до новгород-сіверських князів і навпаки.
На межі XII-XIII століть ці землі твердо увійшли під владу Чернігівського князівства, про що свідчить літопис від 1234 року. Знахідки археологів дозволяють вважати Блистовит доволі значним за розміром міським центром на території Середнього Подесення. Втім, місто не оминула гірка доля і воно вочевидь було знищене ординцями внаслідок монгольської навали у 1239 році. Ця катастрофа призвела до того, що поселення міського характеру тут так і не відродилося, перетворившись з часом у «городове село» Блистовичі. Під останньою назвою воно фігурує у історичних документах першої половиниXVI століття – так званому «Реєстрі границь Чернігівських».
Археологічні матеріали з досліджень Блистовита
Цікаво що пошуки точного місцезнаходження літописного міста почалися ще два століття тому. Спочатку М. С. Арцибашев ототожнював Блистовит із селом Блистова нинішнього Новгород-Сіверського району, беручи до уваги, вочевидь, близькість його розташування до центру Новгород-Сіверського князівства. Його твердження спростував М. П. Погодін, який визначив місцезнаходження древнього міста у іншій Блистові, яка нині знаходиться у складі Менської громади Корюківського району. Пізніше думку Погодінапідтримав професор П. В. Голубовський, а також розділяють сучасні дослідники.
Значні археологічні дослідження Блистовита проводилися у 1947, 1959 та 1979 роках, що дало можливість обгрунтувати точне розташування літописного міста та принесло корисний матеріал.
Отже, городище (дитинець) БлистовитаXI-XIII століть міститься на південній околиці села Блистова Менської громади Корюківського району, займаючи високий мис, утворений правобережною терасою річки Десни та річки Рівчак. У підніжжі тераси протікає стариця Десни — річка Пулка, яка відома у писемних джерелах з 1300 року. З напільного боку (із заходу та півночі) городище оточене ярами, валом і ровом. Його майдан має округлу форму (40 x 30 м) і був по периметру оточений валом, що дуже осунувся й тепер прослідковується лише з напільного боку.
У центральній частині майдану археологами виявлено рештки трьох жителXI століття із заглибленими основами, частково перекриті насипом валу й одного наземного XII століття. Серед археологічних знахідокдослідників можна відзначити уламки столового посуду, залізні ножі, замки, відерні скоби, шарнірні ножиці з інкрустацією міддю, овальне довге кресало, фрагментирибальських вудил (XI-XIII століття).
До дитинця Блистовита прилягав окольний град (XII-XIII століть),який займав площу близько 1,5 га. Він відділений від плато залишками рову (з заходу та сходу), що переходять на схилах в невеличкі рівчаки. Цей рів у 1959 році був зафіксований І. І. Єдомахою, а у 1979 році після проведених будівельних робіт вже майже не простежувався. З трьох боків окольний град оточувало поселення XI-XIII століть.
Як переконливо підтвердили археологічні дослідження, Блистовит був зведений на місці давнішого сільського поселення.Ще одним доказом цього є те, що на садибах сучасної Блистови на площі в кілька гектарів трапляються уламки давньоруського посуду, що дає можливість заявляти про існування неукріпленого селища.
Що скажемо насамкінець? На відміну від деяких інших давніх міст Чернігівщини, які не збереглися до наших часів, Блистовит є вже давно відгаданою загадкою. Проте, від цього зникле місто не стає менш цікавим в історичному плані. А ми й надалі продовжуватимемо знайомити наших читачів з історією літописних міст Чернігівської землі.
Андрій Подвербний
