Про Валентина Журавля, людину з багатогранним талантом із села Стольне Менської громади, ми неодноразово розповідали. Зокрема, що чоловік самотужки навчився грати на музичних інструментах. Ба, навіть більше, він – «людина-оркестр». До повномасштабного вторгнення пан Валентин був активним учасником усіх фестивалів і концертів, які відбувалися в громаді та поза її межами.
Нині Валентин Журавель не втрачає жаги до життя, веде господарство та періодично бере до рук музичні інструменти. А ще Валентин Журавель плете кошики.
Але нині надворі весна – гаряча пора для всіх сільських жителів. Тож розпитали Валентина Журавля про його нагальні весняні справи.
Валентине Миколайовичу, город уже посадили?
Город тільки саджаю. Бо було дуже холодно і я не поспішав. До того ж, уже великих площ не обробляю. Мені вистачає ділянки коло хати, інші городи я вже віддав. Хай молоді займаються.
То скільки ви чого саджаєте?
Картоплі треба десь соток шість, буряки треба посіяти, бо кури люблять буряк. Кукурудза також потрібна, кабачки, огірки, помідори. Торік я посадив перець і поливав його, але він не вродив. Також нині, окрім городу, біля пасіки почалася робота.
Скільки вуликів у вас?
У мене пасіка на 10 вуликів, але й для бджіл також було холодно. Але оце вже потепліло, то бачу, що перезимували добре. Однак знаю, що в деяких пасічників загинули. За великим рахунком, без меду прожити можна, але як не буде божої комахи, то не буде ягід, груш, яблук, огірків, помідорів й інших овочів. Бо бджоли потрібні для запилення культур.
Який мед ви любите, який вони вам приносять?
Я усякий мед люблю. Бо людина може щось змішати, а бджола не зробить погано. Але от люди кажуть про липовий мед або гречаний тощо. Але ж ти не вкажеш бджолі, щоб сідала тільки на липу, а на інші рослини чи дерева – ні. То мед завжди мішаний, просто одного компонента завжди буде більше, наприклад більше липового. Колір теж буде різний. От квітки гречки світлі, а мед буде темний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Мені людям пропонують віддавати зайві квіти, аби саджати їх на міських клумбах
Скажіть, будь ласка, що ви взимку робили? Напевне, кошики плели?
Так, узимку я кошиків наплів чимало, але попиту на них немає. Ось Олег Луцук, приятель мій, зробив мені дві реклами в інтернеті, то тільки одна людина замовила. Більше кошики на подарунки йдуть.
Скільки ви кошиків наплели?
Приблизно з пів сотні є різних – і великих, і середніх, і маленьких. Але, напевне, у людей грошей немає. Хоча їх виставили не за високою ціною.
Головне, що кошики в мене не зіпсуються.
То ви на базар їх виносили б…
Я пробував. У Стольному не дуже купують. А кудись поїхати не маю можливості. У мене, по-перше, немає власного транспорту. Мотоблок є, але ж на ньому кудись далеко не поїдеш.
На музичних інструментах граєте?
Звісно, без музики ми нікуди. У мене ж 12 гармоней. І якщо на них не грати, то вони зіпсуються і дуже.
Тут у нас місцева жителька Марина туристів зустрічає, то для них граю, буває, допомагав. А є й багато людей, які підходять і кажуть: «Люди гинуть, а ти веселишся». Але ж що буде, якщо зовсім усім замовкнути?
Просто для себе вдома граєте?
Буває. Мені більше на гармонях подобається грати, баян є, але я ним здорово не володію. Акордеонів дві штуки, але один віддав племінниці. А раніше я багато де виступав, на телебаченні був, преса про мене писала.
Шкода, що в школі немає класу гармоні. Та й молодь уже ж інша. Ось у моєму дитинстві, аби гармонь купити, то батьку чи матері треба було овець чи теля чи ще якусь живність продати. А тепер молоді тільки телефони цікаві та й усе.
Але хоч би який важкий був час, відчуваю, що бадьорості духа ви намагаєтеся не втрачати…
Аякже, бо інакше не можна. Ось Олег Луцук недавно виставляв в інтернет, що я виплів назву – «Стольне». Такі великі літери заввишки з половину людського зросту, ефектно так вийшло. То ці літери можна використовувати під час будь-якого заходу. Роботи над ними багато було. Найскладніше – зробити каркас, із ним морока велика, а плести неважко. І мені приємно, що людям сподобалося.
Оце тільки війна закінчилася б, тоді все по-іншому було б у нас, бо раніше ярмарки без нас не обходилися.
І оце маю задум для дітей дещо зробити. Але поки не розповідатиму, нехай сюрприз буде.
–
Ірина Осташко
Фото – Олег Луцук
