«Відьміна сірка», «летипор сірчано-жовтий», «курячий гриб», «лісова курятина» та ще безліч назв у справжнього дива природи – трутовика свірчано-жовтого – умовно їстівного гриба – паразита.
Чому ж ряд його назв пов’язані саме із курятиною? У «молодому» віці– від кількох днів до двох тижнів, від появи на стовбурі до моменту, коли його край починає тверднути, цей гриб у приготованому вигляді за смаком чимось нагадує курятину. У кулінарії такий його період називають стадією «курячого м’яса» — м’якоть у гриба соковита, м’ясиста та пружна навіть після тривалої термічної обробки, що є суворо обов’язковим. А у вегетаріанській кухні він може бути використаний в якості альтернативи м’ясу. І поки він «молодий», його тіло краплеподібне.
Коли стає «старшим» — стає схожим на віяла, які можуть бути розташовані у декілька рядів, проте на спільній основі. І тоді він втрачає свої «курячі» смакові властивості, стає твердим, може викликати розлад травлення. Ба більше: є повідомлення про те, що гриби, які ростуть на отруйному тисі, можуть накопичувати ще й токсини дерева, тому такі плодові тіла вважаються потенційно небезпечними. Тому, для тих хто не впевнений у своїх знахідках під час «тихого» полювання, зустрівши такий гриб, — краще його не чіпати.
Його складно не помітити із-за яскравого кольору та розмірів: буває, що окремі кущі цього гриба можуть сягати десятків кілограмів. А зустріти сірчано-жовтого трутовика можна у багатьох місцях: на пнях та деревах у змішаних та листяних лісах, у лісосмугах і навіть у парках та садах на фруктових деревах. Цей гриб, як, власне, й більшість інших трутовиків, спричиняє гниль деревини та вважається дереворуйнівним. Але його вважають і санітаром лісу — трутовик очищає ділянки від старих і хворих дерев, вивільняючи простір для молодих та більш сильних рослин. Такий собі «грибний» природний відбір.
Джерело: https://chernihivregion.travel
Фото з Мережі
–
