На підтримку українських військових часто влаштовують різні акції та збори. Зокрема, в Ічні популярності набула акція зі збору пластикових кришечок.
Щоправда, збір кришечок у громаді задумувався як одноразова акція до Дня закоханих – «Подаруй частинку серця захиснику». Тоді директор Центру культури і дозвілля зробив скриньку у вигляді серця, яку поставили під цим Центром, люди зносили сюди кришечки. Нанесли дуже багато і ще були охочі. Тому цей збір вирішили зробити постійним.
«Скринька «серце» так і стоїть, і люди періодично приносять туди кришечки. А потім керівник Центру культури і дозвілля відправляє ці кришечки волонтерам, вони їх здають, а виручені кошти переховують на протезування захисникам.
А сьогодні я зустріла старосту Гмирянського старостинського округу, яка й каже: «Я йду до вас і несу кришечки, які передав 9-річний хлопчик Артем із Чехії. Взагалі його батьки – наші земляки, але свого часу переїхали до Чехії, де народився і все своє життя живе Артемко. І ця родина підписана на сторінку Ічнянської міської ради в соцмережі. Тож так вони й дізналися, що ми збираємо кришечки.
Хлопчик передав невеликий пакетик кришечок, але вони цікаві, у нас таких немає. І дуже зворушливо, що хоч Артем народився вже в іншій країні, але все одно переймається долею України.
А ще він просив маму, щоб вона йому допомогла написати українською: «Від Артема з Чехії», – розказала Марина Вітик, начальник відділу культури і туризму Ічнянської міської ради.
.
До речі, це не перший випадок, коли діти з-за кордону намагаються щосили підтримати земляків-ічнянців.
«У нас була подібна історія з іншим хлопчиком – Назарчиком Антоненком, який народився в Україні, але коли був маленьким, то батьки переїхали до США. І коли почалося повномасштабне вторгнення, то мама Назарчика, а ми з нею навчалися в одній школі, написала: «Яка допомога потрібна?». І дійсно, трішки передавали допомогу. А Назарчик у себе в класі організував збір, до якого долучилися інші дітки. І ці зібрані гроші та свої кишенькові передав нам сюди. Натомість ми за ці кошти купили ліки для сіл, до яких певний час не було доступу, бо вони розташовувалися по ходу руху ворожих колон», – згадала ще історію Марина Вітик.
Ірина Осташко
Фото – Марина Вітик
–
