За інформацією: Суспільне Чернігів.
Олександр Ларченко оре трактором поле. Олександр Ларченко
Повернувшися до цивільного життя, чоловік згадує: до повномасштабної війни почав готуватися ще у 2021-му.
"У будинку в мене були рюкзаки на всі випадки життя: рюкзаки в армію, рюкзаки виходити з окупації, це все — я був готовий. Передивився тисячу роликів на ютубі про виживання".
24 лютого він вивіз свою дружину й надвечір повернувся до міста, де долучився до територіальної оборони.
Олександр Ларченко зі зброєю в руках. Олександр Ларченко"1 326 днів, у мене пораховано, був я на війні. Це був і Чернігів, і Чернігівщина, і Донеччина — один раз під Бахмутом, Красна Гора наш батальйон був. Потім Сумщина, потім другий раз — Покровськ. Знову Сумщина. Куди батальйон, куди наказ — туди і я".
Олександр Ларченку біля Красної Гори на Донеччині. Олександр Ларченко
Чоловік розповідає: у день народження, 11 жовтня, його звільнили зі Збройних сил України.
"У зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі. Тому я, коли зараз заходжу до своїх друзів, я кажу, майор Дембель-Ларченко".
Унаслідок боїв навколо Чернігова будинок Олександра був повністю зруйнований, а господарство пошкоджене.
Згорівша автівка на подвір’ї Олександра Ларченка. Суспільне Чернігів"Бої тут були кожної війни. Тому що, коли ми копали там для водопроводу, ми знаходили і патрони, і снаряди, і все. Тобто так вийшло, що і в цю війну тут був бій. Тепер треба це все відновлювати. Завдяки моїй дружині, завдяки тим людям, які їй допомагали, тут немає вовків, немає бур'яну по очі, тому що трошечки вони тут допомагали утримувати це господарство".
Ветеран пояснює: через нестачу робочої сили доводиться власноруч доглядати за господарством.
Олександр Ларченко за кермом трактора. Суспільне Чернігів"Але воно мені в радість. Я так стомився від війни. Не те, що від війни я стомився, я дуже засумував за цивільною роботою, за мирною працею".
Чоловік говорить: навчився керувати трактором у 16 років у Халявинській школі. А пізніше отримав відповідне посвідчення.
Той, хто їздить на машині, 40 років, більше, тому на тракторі їздити не проблема. Проблема зовсім інша. Проблема в тому, щоб освоїти оці всі агрегати, щоб робота якісно виконувалася, щоб земелька правильно оралася, культивувалася. Оце треба вміти, і цьому я вчусь. Я не скажу, що це навчання для мене безкоштовне. Я вже там зламав щось, там щось зламав".
Трактор та сільськогосподарська техніка. Суспільне Чернігів
Техніку разом із дружиною придбали за грант від американської некомерційної організації Mercy Corps, каже Олександр.
"Вони дають гранти на відновлення постраждалих фермерських господарств. Ну, бізнесу, а не тільки фермерських господарств. І якось зразу ми скептично до цього поставилися, тому що там умови дуже жорсткі, і темпи, і все. Але і грант значний".
Олександр Ларченко з дружиною. Олександр Ларченко
У саду чоловік вирощує суницю, дюки, яблука та фундук. Поступово відновлює зруйноване житло.
"Оце ангар — це вже новий. Ось тут вагончик стоїть, модульний будиночок, то волонтери, мої друзі, мені організували, щоб було де жити, переночувати. Отаке. Оптимізм є. Будемо працювати, будемо розвиватися. Тому що треба і на хліб заробити, і війні допомогти. Ну і хату відбудовувати, бо 60 років і жити на зйомних квартирах — це таке".
Грядки з полуницею та сад Олександра Ларченка. Суспільне Чернігів
Читати ще
Читати ще
У фермера з Чернігівщини під час бойових дій знищено будинок та постраждало господарство
