Ми вже повідомляли, що наприкінці травня 2026 року російські безпілотники атакували кладовище в місті Сновськ, зокрема військові поховання. На жаль, було пошкоджено не тільки пам’ятники й могили на цвинтарі, а й поранено жінку, яка якраз там перебувала.
Постраждалою виявилася жителька Сновська Вікторія Никитенко, 1986 року народження.
Пригадувати той жахливий день їй надзвичайно тяжко. Бо має найбільше бажання все забути, оскільки, окрім фізичних ран, отримала велику душевну травму.
Відтоді минув час, Вікторія Никитенко розповіла, що почувається краще, але процес відновлення руки тривалий.
«Я чула, як летів той дрон. Його почали збивати і підбили в небі. І він летів просто на мене…
Мене привалило шматком гранітного пам’ятника, що фактично летів на мене і впав на руку, якою я прикривала голову. У мене був відкритий перелом плечової кістки з уламковими ушкодженнями. Три гранітні уламки лікарі знайшли у кістці. Було також посічене обличчя, живіт. Ці дрібні ушкодження вже позагоювалися.
Мені зробили операцію і тепер я займаюся відновленням руки. Плаваю, ходжу на масаж, роблю вправи. Хірург, який мене оперував, сказав, що такий перелом буде зростатися від пів року до дев’яти місяців, поки все загоїться і наросте кісткова маса. Я, до речі, сама собі була донором, бо не вистачало деяких елементів кістки, вона дуже була роздроблена. Частину кістки брали з мого стегна й вживляли в руку. Поставили пластину, щоб все трималося й наростала кісткова маса. Пластина прикручена у край біля ліктя і в край біля плечового суглоба. Тож моя рука в тих місцях згинається та розгинається лише на 60%», – розповіла «ЧЕЛАЙН» Вікторія Никитенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лікується в обласній лікарні: подробиці про поранену на кладовищі в Сновську жінку
Окрім фізичних травм, даються взнаки й психологічні.
«Щодня тривоги й атаки на Сновськ, то стресова ситуація поглиблюється. Коли я лежала в обласній лікарні в Чернігові, мені там було набагато спокійніше.
Треба відновлюватися психологічно, бо в мене посттравматичний синдром: маю панічні страхи, як тільки чую тривогу і бачу в моніторингових каналах, що на Сновськ летять шахеди, відчуття страху чимдалі більше наростає. А я ще й живу біля депо, куди приліт стався на моїх очах. І знову переді мною збили дрон. То я так злякалася, що думала, аж серце зупиниться. І в моменти паніки до мене повертається фізичний біль у руці та відчуття страху, що начебто тебе шукає російський дрон і хоче вбити, бо тоді не вбив. Такі відчуття і думки в голові. Дуже страшно», – зізналася Вікторія Никитенко.
Вона також розповіла, що могила її чоловіка, який загинув на фронті, не постраждала внаслідок дронового удару. Нині родина займається тим, що встановлює пам’ятник.
«Постраждалі пам’ятники поруч, а їх 10 чи 11, ніхто не відновлює, бо це коштує чималих грошей. Питання відновлення пам’ятників порушували на сесії міськради. Але поки міська рада не може нічого вирішити з цього приводу, бо потрібні великі кошти, яких немає», – пояснила жінка.
Ірина Осташко
Фото – hromadske
