За інформацією: Суспільне Чернігів.
Військовослужбовці Олександр Троцький та Олександр Пушкарьов, яких поховали 4 квітня 2026 року. Facebook/Бахмацька міськрада/Холминська територіальна громада
На Чернігівщині 4 квітня попрощалися з двома військовослужбовцями України — Олександром Троцьким та Олександром Пушкарьовим. З 2024 року їх вважали безвісти зниклими.
Про це повідомляють міська рада Бахмача та Холминська територіальна громади на своїх Facebook-сторінках.
Старший сержант Олександр Троцький народився 22 серпня 1977 року у селі Григорівка, Бахмацької громади.
Старший сержант Олександр Троцький. Facebook/Міська рада Бахмача
Там закінчив місцеву школу. Згодом здобув освіту у Дніпровському фаховому технікумі залізничного транспорту та транспортної інфраструктури. Пройшов строкову службу.
Разом із дружиною виховував доньку. Жив у місті Конотоп. Працював на підприємстві "Мотордеталь-Конотоп".
Після російського обстрілу на Донеччині 20 листопада 2024 року, Олександр перестав виходити на зв’язок і тривалий час його вважали зниклим безвісти.
Прощання з старшим сержантом Олександром Троцьким у селі Григорівка Facebook/Бахмацька міськрада
Прощання з старшим сержантом Олександром Троцьким у селі Григорівка Facebook/Бахмацька міськрада
Прощання з старшим сержантом Олександром Троцьким у селі Григорівка Facebook/Бахмацька міськрада
Прощання з старшим сержантом Олександром Троцьким у селі Григорівка Facebook/Бахмацька міськрада
Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі у селі Григорівка.
Олександр Пушкарьов народився 8 березня 1973 року в Нижньому Тагілі Свердловської області, РФ. У 1980 році разом з мамою переїхав на її малу батьківщину — село Бірки, Полтавської області. Там закінчив місцеву школу.
Олександр Пушкарьов. Facebook/Холминська ОТГ
Служив строкову службу. Після — в правоохоронних органах. З 1998 року жив і працював в селі Радомка.
У 2017 році підписав контракт, був учасником АТО до 2021 року. Починав свою службу в 58-й Конотопській танковій бригаді, танкістом.
З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Був на обороні Чернігова у 119-й бригаді — 162 батальйон. Згодом перевівся у 166-й батальйон РВП (рота вогневої пітримки, —ред.), був командиром танку.
За самовіддану службу Олександр був відзначений нагородами. Серед яких: нагрудний знак "Учасник АТО", нагрудний знак "За вірність присязі", медаль "За оборону рідної держави" (9 жовтня 2018 року), нагрудний знак "Козацький хрест" ІІІ ступеня (25 квітня 2020 року), медаль "За відвагу". Усі нагороди отримав при житті.
Вважався зниклим безвісти з 6 липня 2024 року. Загинув в Красногорівці Донецької області.
У військовослужбовця залишилися дружина, двоє синів, донька та четверо онуків.
Поховали чоловіка у селищі Холми на центральному кладовищі.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з бійцями Олександром Суліком, Євгенієм Михайловим та Олександром Ващенком
