Історія церкви Різдва Богородиці з села Масани

Церква Різдва Богородиці, що зараз розташована на околиці міста Чернігова, у мікрорайоні Масани, має давню історію…
Старий храм збудований у першій половині XVIII ст. Історик Віра Зайченко, яка народилася і виросла в селі Масани, у своєму в своєму історико-етнографічному нарисі «Село Масани, яким воно було», згадує, як виглядала церква: «Пам’ятаю і саму церкву, давню, велику і гарну. Церква була хрещата у плані, з круглим куполом, над яким височів стрункий ліхтар, вкритий круглою маківкою з хрестом. Цікавою особливістю церкви було те, що до просторого бабинця вхід був через нижнє приміщення дзвіниці. Бабинець мав у кожній стіні по двоє великих вікон. Купол з середини був розписаний, іконостас XVIII ст. — завішаний рушниками».
У 50-х роках ХХ ст. церкву закрили, її використовували як сховище для зерна і добрив. А в 1986 році за розпорядженням органів місцевої влади церква Різдва Богородиці була розібрана.

Наприкінці ХХ століття для храму Різдва Богородиці розпочинається нова сторінка історії. Вона описана заступником генерального директора Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Аллою Доценко у науковому журналі «Сіверянський літопис» у статті «Новозбудовані храми Чернігова» (2010. – № 2-3. – С. 98-110).

У новому житловому районі Масани з 1994 р. по 2000 р. збудовано храмовий комплекс, присвячений 2000-літтю Різдва Христового. До цього в Масанах стояла дерев’яна церква Різдва Богородиці XVIII ст., яка була розібрана в 80-ті роки XX ст. Повністю комплекс побудований в 2000 році. До нього входять: великий храм Різдва Христового, невелика тепла церква на честь ікони Божої Матері «Життєдайне Джерело», відкрита і освячена напередодні Великодня 1996 р., недільна школа, а також джерело цілющої води.
Автором проекту комплексу є митрофорний протоієрей отець Анатолій (Товстогон). Велика церква Різдва Христового освячена 6 січня 2001 р. до свята Різдва Христового. Храм заснований на мощах св. Феодосія Чернігівського. Він споруджений методом народної будови: без залучення підрядної будівельної організації, на кошти прихожан, спонсорів, якими виступали підприємства міста й області – вони надавали або оплачували матеріали. Найбільше допомогли матеріалами Чорнобильська атомна станція, цегельний завод, ЗАТ «Чернігівська горілка» та інші підприємства.
У плані церква являє собою великий хрест розмірами 27,6×20,1 м, висота доверху бані становить близько 30 метрів.
В архітектурі храму використані елементи давньоруської архітектури – фронтони, що нагадують закомари П’ятницької церкви у поєднанні з розкритою в інтер’єр великою українською бароковою банею. Закомари двохуступчасті і використані на трьох фасадах: західному, південному і північному. Стіни храму зведені червоною цеглою і не отиньковані. Просторово планувальне вирішення храму можна вважати досить вдалим зразком сучасної архітектури постмодерну.
Храм має настінний живопис, виконаний також протоієреєм отцем Анатолієм.У куполі зображений Христос Пантократор, а нижче зроблена об’ємна конструкція у вигляді Віфліємської зірки, на якій зображена Новозавітна Трійця. Нижче ідуть зображення 8-и архангелів і 3-х ангелів. На північній стіні зображені пророки, які віщували про Різдво Христове: Моісей, Ілля, Ісайя та інші.
На східній стіні над вівтарем зображення Пантократора, Діви Марії та ангелів.На південній стіні зображені Іосиф Обручник, Марія Магдалина, апостоли Петроі Павло. На західній стіні – Спас Нерукотворний і ангели, на парусах – символи євангелістів і євангелісти, нижче святителі: Іоан Златоуст, Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Двоєслов. Усі зображення скомпоновані в єдину композицію, єдине ціле.
Проект іконостаса храму Різдва Христового також належить отцю Анатолію. Те, що саме одна людина є автором проекту храму, іконостаса і автором його ікон, а також настінного живопису, – це те найвдаліше поєднання архітектури, різьблення і малярства, якого домагалися ще в давні часи і яке зменшує або навіть виключає можливість еклектичних рішень. Так, наприклад, зараз за кордоном заведено такий порядок, що іконостас планує архітектор храму чи маляр ікон. Отець Анатолій дуже ретельно опрацював оригінальний іконостас (до речі, за браком коштів, він зроблений з відходів виробництва меблевої фабрики), різьблення кожної ікониі деталі іконостаса, а тому всі складові мають викінчений вигляд. З тонким чуттям декоративності і ритму написані образи святих, Богородиці, Ісуса Христа. Їх характеризують глибока людяність і душевні переживання. Це стосується як настінного живопису, так і ікон. Ікони змальовані у великих формах, широкими мазками, а постаті відзначаються осяжністю і масивністю. Живопис от. Анатолія не залишає байдужим нікого, хто любить мистецтво церкви.
У храмі є велика християнська святиня – гробниця, в якій зберігається частинка каменя від Гроба Господнього.
На території храмового комплексу також є джерело – з глибини 45 метрів б’є цілюща вода.

У статті використано фото старої церкви Різдва Богородиці з архівуї Сергія Куреня.