За інформацією: Суспільне Чернігів.

Віктор Жайворон. Суспільне Чернігів
«Але, щоб заготовити стійки, заготовити лозу, довести її до тієї кондиції, щоб вона не ламалася, її треба тиждень-два тримати на сонці, щоб вона вивітрилася».
Лозу для своїх виробів чоловік заготовляє самостійно.
«Здавалося б, лоза — це такий матеріал, як і трава — скосили, і вона на наступний рік виросла. Однак сьогодні в Україні величезна проблема. Масиви лози величезні, але з цієї лози, щоб ви зрозуміли, всього 5% придатної для роботи. Все інше переросло в дерева, в кущі непрохідні».

Віктор Жайворон плете лозовий тин. Суспільне Чернігів
Майстер каже, що як переїхав у Титівку, біля двору почав заплітати тини.
«Купили будинок, такий недобудований, і почав заплітати тини, найзвичайніші, класичні. Одного разу зупиняється машина (там якраз траса «Київ-Чернігів»), і говорять: «А ви не могли б нам такі тини сплести?»», — розповідає Віктор про те, як отримав своє перше замовлення.
Тоді за тиждень він заробив 3 000 гривень. В той час як, працюючи мисливствознавцем в організації, за місяць мав 820 гривень
«Ставка тоді була така (долар був по чотири гривні) за місяць вісімсот двадцять. І я такий сів, сиджу і думаю: «Так, Вікторе Миколайовичу, треба зав’язувати зі своєю роботою і переходити на цей вид діяльності, який буде приносити тобі і моральне задоволення, і фізичне, і матеріальне». І так я на другий день пишу заяву на звільнення і починаю займатися лозоплетінням».

Подвір’я майстра. Суспільне Чернігів
Довгий час Віктор шукав майстра, який би допоміг йому навчитися різним видам плетіння. Проте, за словами чоловіка, йому пояснювали, що не хочуть мати конкурентів.
«Зустрів чисто випадково дідуся, якому було 92 роки, який займався все життя лозоплетінням. Він мене навчив, заплакав з радості, що передав мені ці знання. Єдиній людині за все життя він передав знання».
Зараз Віктор переважно виготовляє тини.
«Це така літня робота, тому що виготовляти ювелірні вироби, наприклад, корзини, птахи і тому подібне, це треба осіння, пізня осіння, зимня лоза вже. Щоб вона вистояла, дозрівша, однолітня, дволітня».
Візитівка майстра
Вироби з лози чоловік використовує і в своєму побуті: зробив люстру, а на подвір’ї Віктора видніється птах.

Птах з лози. Суспільне Чернігів
«Він схожий і на фазана, і на павича, а взагалі я називаю його «Птах щастя». Це моя візитівка. Люди зупиняються, фотографуються, запитують: «А що це? Як це?» Кажуть: «Ми думали, що це живий прилетів»».
Мрія про майстерню
Перший будинок у Титівці чоловік придбав 10 років тому, остаточно ж оселився тут восени 2025-го.
«Козелець, Кіпті — тут неможливо було купити.По Десні до Чернігова — ціни, як в Києві були, такі ціни були по селах. А тут у мене неподалік, в Бобрику, друг живе і займається пасікою. Приїжджаємо по трасі: сидять дві бабусі, продають яблука. Я зупинився чомусь і запитав: «А ви будинки не продаєте, випадково?». Вони кажуть: «Так, продаємо». Кажу: «Давайте я у вас куплю». Купую цей будинок, а друга бабуся каже: «А у мене тут на хуторі Холявки ще два будинки стоять — я теж продаю»».
Тоді чоловік придбав і ті два будинки.
«Думаю: «Куплю, це ж сто кілометрів від Броварів». Залишу будинки дітям, посаджу сади, наведу лад. Діти потім будуть вдячні мені, що батько купив будинки, залишив їм дачі. Зараз діти не хочуть допомагати, сказали: «Ото купили, робіть там, що хочете. Ви нас запитували, коли купували?»»
Загалом Віктор придбав чотири будинки. В одному з них хоче створити майстерню.
«Зараз там все розграбовано. Піч розвалена, через якусь там залізяку піч розвалили, щоб вкрасти. Хочу зробити тут якусь майстерню з лозоплетіння для початку, а потім вже розвиватися за ситуацією. Якщо будуть бажаючі, особливо діти, то з величезним задоволенням буду передавати свої знання».

Будинок, у якому чоловік хоче створити майстерню. Суспільне Чернігів
Віктор говорить: поки що всім цим він займається сам.
«Колишня дружина в Європі з дочкою. А я поки що сам. Це все тимчасово. Все зміниться, з’являться у мене помічники, з’явиться половина. Принаймні, я сподіваюсь».
Читати ще

Читати ще
«Я теж страждаю разом з ними»: як переселенець з Донеччини сам утримує на Чернігівщині 100 кіз, 50 овець і 7 коней







