За інформацією: Суспільне Чернігів.
Жителька села Халимонове Юлія Халимон. Суспільне Чернігів"Є в нас однофамільці, однойменці й так само по батькові. У нас у селі були чотири Юлі Халимон. От в нас й виходила плутанина. То пошту нам передадуть не на те ім'я. Я тоді говорила, щоб мене по батькові називали, бо батьки ж в нас різні. То й виходить, Халимон Юля, але Борисівна, Халимон Юля, але Миколаївна".
Юлія розповідає, аби не плутатись, односельці придумували одне одному прізвиська.
"Є такі, знаєте, називають людей з асоціацією чогось. Хтось працював десь – називають Халимон така-то. Я, наприклад, працювала в школі, весь час казали "Халимон Школи". Хтось десь ще працював. Коли я приїжджаю кудись, до якогось міста, то, як запитують мене моє прізвище, то знають уже звідки я".
Олена Халимон – продавчиня у місцевому магазині. Живе тут 30 років, прізвище Халимон також отримала від чоловіка.
Жителька села Халимонове Олена Халимон. Суспільне Чернігів
"Як виходила заміж, не подобалось: куди не глянь, одні Халимони. А тепер пишаюсь, діти у мене Халимони. Інколи сміються: Халимон з Халимонового. Це бувало й не раз, й у таксі бувало".
Інша місцева жителька – Валентина Халимон каже, в їхньому селі є легенда про появу цього прізвища.
Жителька села Халимонове Валентина Халимон. Суспільне Чернігів
"Був якийсь чумак у нас тут, який їздив по сіль, й десь набрався слів таких закордонних. І він привіз таке слово «філомон». Це означало типу «улюблений». Всім сподобалось це слово. І почали собі брати за прізвище".
За словами старости села Наталії Пилипенко, попри те, що кожен п'ятий місцевий житель має прізвище Халимон, це село не завжди називалось Халимонове.
Староста села Халимонове Наталія Пилипенко. Суспільне Чернігів"Зараз у нас школа там, на найвищому місці в нашій місцевості. Там колись проживав пан Лихошерст й раніше було село Лихошерст. А коли прийшла радянська влада, то вони укрупнили хуторки ці й стали вони одним селом".
Володимира Халимона у селі кличуть "Кацап" через те, що народився в Росії. Розповідає, у Халимоновому народився його батько й жив тут, допоки його не відправили до Сибіру. Чоловік каже, коли виріс, вирішив поїхати до України, де й одружився.
Житель села Халимонове Володимир Халимон. Суспільне Чернігів
"Й так Халимон попав до Халимонового", — розповідає чоловік.
Дружина Володимира — Катерина Халимон каже, у них навіть є пісня, яку вони склали про своє село.
Жителька села Халимонове Катерина Халимон. Суспільне Чернігів"І були там слова: «Розквітай моє рідне, Халимонове, рідне село. Квітни й розквітай». Ну що ж, життя міняється, молоді хочеться у містах жити й працювати. А ми тут уже залишаємося".
Староста Наталія Пилипенко говорить, наразі у громаді проживає понад шість сотень людей.
В’їзд у село Халимонове. Суспільне Чернігів
"За пропискою – це десь 750. А так проживає десь 600, 630. Але це ж у нас п'ять хуторів: Халимонове, Мовчанів, Глибокий, Калинівка й Вишневе. Це все входить до нашої Халимонівської громади. Дуже багато в нас порожніх дворів. Зараз таке життя, що люди багато повиїжджали. Померло багато стареньких, але залишилися онуки, які навчаються. Багато працюють в Києві".
Читати ще
Читати ще
Раніше вирувало життя, тепер — один житель: спогади про спорожніле село на Чернігівщині
