За інформацією: Суспільне Чернігів.
Колаж із зображенням Романа Закревського та книжок його авторства. Суспільне Чернігів
Книгу «Я стою у довгій черзі разом з іншими військовими» презентував 29 серпня колишній відеооператор Суспільне Чернігів, а нині військовослужбовець Роман Закревський. У 32 історіях-есе та 38 фотографіях він розповідає про шлях від слів «ніколи не візьму зброю до рук» до служби у війську, перші виїзди та адаптацію до війни.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного, яка була присутня на презентації.
Роман родом з Чернігова, тому, за його словами, презентація у рідному місті для нього особливо хвилююча.
«У мене є відчуття, що осінь — це збирання врожаю. Я відчуваю, що якусь роботу виконав і зараз збираю цей урожай. Я вдома. Цікаво, хто прийде, як усе відбудеться, як люди це сприйматимуть і які матимуть запитання».
За словами Романа Закревського, спочатку він не планував писати книжку. Окремі історії почали з’являтися під час служби.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Роман Закревський під час презентації книги у Чернігові 29 серпня 2026 року. Суспільне Чернігів
«Почали народжуватися розповіді, де змішуються минуле, сьогодення і якісь думки. Це книжка про чувачка, який був цивільним, а потім перетворився на військового, про те, як він до цього адаптується. І про переживання, пов’язані з війною, відсутністю зони комфорту та адреналіном».
Перші тексти, які згодом увійшли до книжки, Роман почав писати після поїздки до Лиману на Донеччині у 2023 році. Історії записував після виїздів, під час яких фотографував роботу українських військових.
«Я їздив, наприклад, знімати, як працює гармата. Це було вперше, бо до цього я ходив Черніговом і фотографував, а там уже зовсім інші умови. Після цього тебе переповнює енергія. Я запам’ятовував діалоги, щось записував. Було цікаво передати атмосферу».
До служби Роман Закревський працював відеооператором на Суспільне Чернігів. Роман каже: до повномасштабного вторгнення не уявляв себе зі зброєю, однак згодом вирішив долучитися до війська.
«Я пройшов шлях від «ніколи не візьму зброю до рук» до влучання зі 150 метрів у гонг. Коли почалося повномасштабне вторгнення, був шок і нерозуміння, що взагалі робити. Потім я зрозумів, що не можу не брати в цьому участі. Перший рік — це було прийняття адреналіну і постійна рефлексія, бо я не розумів, що відбувається і як із цим бути. Я взагалі не військовий. Переді мною розігруються картини, які ніколи більше не повторяться. Я, як фотограф, не можу дозволити собі цього не сфотографувати. Не знаю, наскільки це правильно чи неправильно і в який момент, але вчуся у процесі».
Робота над книжкою, за словами військового, тривала близько року. Її видало видавництво Ukraїner у серії військової літератури. За словами Романа, засновник видавництва Богдан Логвиненко побачив його дописи у Facebook та запропонував створити книжку.
«Він написав: «Виходить, ти пишеш книжку». Я відповів, що можна спробувати. І все пішло-поїхало».
Читати ще
Читати ще
«Це пам’ять та нагадування, що людина повернеться»: у Чернігові колишній військовополонений зняв жетон з «Дерева надії»
