Педагог Ольга Євтушенко вже на пенсії. Однак 31 рік свого життя вона присвятила роботі у школі.
Ольга Василівна розповідає, що її мама також усе життя працювала педагогом.
«Я постійно бачила зошити, величезну працю та значну відповідальність. І хоча багато хто з нас у дитинстві мріє стати вчителем, я теж мріяла, але потім різко передумала і вирішила, що ніколи в житті не працюватиму в школі. Я навіть намагалася вступати до інституту легкої промисловості, хоча відчувала, що це мені нецікаво і не треба. На щастя, вийшло так, що я не вступила. І хоч я довго думала з приводу вчителювання, але виявилося, що це моє і нікуди мені від цього не дітися», – каже Ольга Євтушенко.
Після інституту її прийняли на роботу в 21-шу школу, там усе життя і працювала вчителем початкових класів. Каже, що спершу було дещо складно.
«У інституті нам давали більше теорії, ніж практики. Тому я дуже вдячна старшим колегам та адміністрації за підтримку, а також своїм учням і їхнім батькам за розуміння та науку, адже я теж у них вчилася. Вони опановували те, що я їм давала, а я переймала життєвий досвід у них. І отой мій перший клас був настільки дружньою та згуртованою родиною, що вони й досі спілкуються. Їм усім уже за 40 років, а вони зустрічаються досить часто, і на кожну зустріч, дякую їм величезне, кличуть мене», – ділиться Ольга Василівна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: майстерність каліграфії Віталія Солодкого
Педагог розповідає, що всі класи, в яких викладала, були дуже хороші. Завжди вдавалося знаходити спільну мову з учнями. Звісно, були і труднощі, адже діти різні.
«Чи важко вчити у першому класі? Так, дуже важко. Там за урок до кожної дитини треба підійти кілька разів та допомогти, тому вчителі дуже завантажені в цей перший рік навчання дітей. Одні учні залюбки йдуть до школи і можуть навіть допомагати вчителеві, а інші – навпаки. У мене навіть був учень, який під партою ховався. Настільки важко він відривався від мами. Пам’ятаю один з перших уроків у цьому класі – це було малювання. Мама його привела, а він заліз під парту і ми з ним разом малювали на уроці. Найцікавіше, що усі діти ставилися до цього з розумінням, чекали мене, розуміли, що йому потрібно допомогти, підтримати», – згадує Ольга Євтушенко.
Учитель зазначила: аби адаптувати дітей до навчання, потрібна постійна робота педагога, його особистий вплив на учнів, робота батьків і налаштованість класу.
«Як учитель налаштує клас, так він і буде ставитися до цієї дитини, до будь-якої. Кожна людина складна по-своєму. Навіть якщо взяти найслухнянішого учня та почати заглиблюватися в його життя та почуття, то стає зрозуміло, що там також є свої складнощі. І може навіть бешкетника простіше зрозуміти, ніж відмінника, який десь глибоко у своїх думках. А достукатися треба до кожного, інакше не отримаєш жодного результату в навчанні», – зазначила педагог.
Особливість роботи учителя початкових класів полягає ще й у тому, що треба бути для малечі одночасно другом, учителем і десь навіть мамою. Потрібно тонко розуміти, де дитину похвалити, а де, навпаки, бути з нею суворішим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: від вчителя біології до модного фотографа
У школі жінка працювала з 1986 року. Останні два набори перед пенсією педагог навчала дітей своїх колишніх учнів. Каже, що за весь час змінилось суспільство. А з ним батьки та діти, їхні установки й цінності. Раніше малеча була добрішою. У кожному поколінні своїх учнів педагог намагалася виховати насамперед людяність.
Ольга Євтушенко зазначила, що кожного разу було дуже важко прощатися з класом. Іноді не обходилося і без сліз. Однак навіть перейшовши до старших класів, діти не забували свого першого вчителя.
«Ми завжди підтримуємо тісні відносини з тими вчителями, які в майбутньому прийматимуть наш випускний клас. І коли було зрозуміло, хто який предмет буде вести в них, десь із зими ми починали вже більше спілкуватися, запрошували цих вчителів до себе на уроки, вони приходили до нас, дивилися, спілкувалися з дітьми, дізнавалися більше про них. Але коли малеча йде до 5-го класу, то тісний зв’язок із першою вчителькою все ще зберігається. Вони завжди приходять на кожній перерві дізнатися, як справи, допомогти, просто подивитися, які діти прийшли до їхнього вчителя. Вони сумують і водночас приходять, як старші брати та сестри, допомагати малюкам і педагогу. Першокласники ще не завжди самостійні, комусь перед прогулянкою треба шнурок зав’язати, комусь шарф, когось вдягти. А спробуй більше 30 людей на прогулянку зібрати. Тому п’ятикласники завжди приходили на допомогу», – розповідає вчитель.
Ще одна особливість роботи вчителя початкових класів полягає в тому, що діти приходять із родини. Ольга Василівна наголошує, що перш за все особистість виховує родина, з самих пелюшок, а вже потім школа. Тому по кожній дитині, як у дзеркалі, видно стосунки в сім´ї.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Із дитинством по життю: творчий шлях чернігівської «розумки» Ганни Пушкар
Ольга Євтушенко каже, що дуже важливо пояснити батькам те, що результати у навчанні з´являться тільки тоді, коли вони працюватимуть на це разом зі школою. Тому в її класі батьки завжди були активними учасниками різноманітних заходів. Звісно, не всі вони активні, але в будь-якому випадку до випускного класу кожен із батьків знає одне одного, до того ж вони вважають себе єдиною родиною всі роки навчання.
У житті Ольги Василівни були звання та нагороди, але вона каже, що найбільшим досягненням за всі роки роботи вважає те, що їй вдалося заслужити повагу та любов її учнів.
–
