Юрій Котов загинув 27 лютого 2022 року у селі Кувечичі, що за 30 кілометрів від Чернігова. Того дня селом ішла колона російської техніки з Білорусі. Беззбройний чоловік хотів її зупинити. Та колона не спинилася, а розчавила Юрія. Його поховали наступного дня. Юрію було 39 років.
«Він сказав мені, що піде подивитися, що там їде. Я спустила дітей до погребу і бігла за ним. Бачила, як махав окупантам руками, потім відскочив убік. Коли я добігла, побачила його роздавленим край дороги», – розказала дружина Ірина.
Юрій Котов народився у Росії – туди мама після навчання поїхала працювати. За кілька років сім’я переїхала у Коропський район на Чернігівщину. Там Юрій закінчив школу. Служив строкову.
Потім навчався у Києві на бухгалтера, проте інститут закінчити не зміг: місцеве сільгосппідприємство, яке сплачувало за освіту, закрилося. На той час Юрій уже одружився, у молодої родини не було коштів самотужки фінансувати навчання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти обстріляли три прикордонні громади Чернігівщини
Юрій працював бухгалтером-обліковцем у селі Кувечичі. Через те, що не було диплому, не міг отримати вищої посади, хоча роботу добре знав. Крім того, цікавився програмуванням, у вільний час самотужки опановував різні програми, вивчав основи ремонту і налаштування комп’ютерів.
У 2014 році хотів стати на захист України від російських окупантів, та через значні проблеми з зором його не взяли.
«Юра мав обмежене коло спілкування, для нього важливі були свої люди. Ще у січні 2022-го він казав мені, що війна буде, Путін загрався… А коли почалося, рвався йти воювати, але я зупиняла, він же без окулярів нічого не бачив… Згодом у селі створили загони самооборони, тож Юрій зголосився до них. А потім отаке сталося…», – сказала Ірина.
У Юрія Котова залишилися дружина, четверо дітей, мама, брат і сестра.
–
