18 липня Менська громада провела в останню путь загиблого Воїна Євгенія Коваля. Вшанувати пам’ять Захисника прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади та небайдужі жителі громади.
Про це повідомляє міська рада.
Євгеній Миколайович Коваль народився 18 листопада 1980 року в селі Вільшане Сосницького району в багатодітній родині, де виховувалося восьмеро дітей. Після закінчення школи почав працювати, здобував професію паралельно з трудовою діяльністю. Саме в рідному селі зустрів свою майбутню дружину.
Усе своє життя Євгеній присвятив будівництву мостів — складній, але шляхетній справі. Понад 15 років працював у компанії «Київмостобуд» у Києві, був і за кордоном. Здобув професії монтажника й стропальника. Його знали як доброго, справедливого, працьовитого чоловіка, який завжди приходив на допомогу іншим.
Після одруження сім’я переїхала до села Покровське на Менщині, де народилися їхні сини — нині їм 20 і 11 років. Євгеній був турботливим батьком, невтомним господарем, майстром на всі руки, власноруч облаштува дім та обійстя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пошкоджено об’єкти критичної інфраструктури, приватні будинки та адмінбудівлю: Чернігівщина знову під ворожими обстрілами
Із перших днів повномасштабної війни проявив рішучість і сміливість. Як розповіла дружина Юлія, в перший день війни, 24 лютого 2022 року, Євгеній врятував український танк і його екіпаж, заховавши техніку та прийнявши військових у свій дім, ризикуючи власним життям і безпекою родини. Згодом завдяки йому екіпаж повернувся до служби, а сам Євгеній 25 лютого добровольцем вирушив захищати Чернігів.
Служив у 162-му батальйоні 119-ї окремої бригади тероборони у званні солдата на посаді гранатометника. Пройшов бойовий шлях: оборона Чернігова, бої в Серебрянському лісі, на українсько-білоруському кордоні, в Сумській області. І знову — Серебрянський ліс.
За службу в 162-му батальйоні Євгеній Коваль був відзначений нагрудним знаком підрозділу — символом належності до батальйону, відваги й вірності військовому обов’язку.
11 липня 2025 року Євгеній загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Діброва Луганської області. Життя Воїна обірвалося внаслідок мінометного обстрілу та атаки ворожого безпілотника.
Командири та побратими згадують Євгенія як надзвичайно відповідального, рішучого, відданого побратима. Він завжди стояв на боці справедливості та честі й ніколи не полишав своїх — ні в мирному житті, ні на війні.
Поховали Героя з військовими почестями на кладовищі в селі Покровське.
–
