У період Української Гетьманської держави Короп аж ніяк не був провінційним містечком, а навпаки – фортецею й артилерійським центром. Це підтверджують архівні документи XVII–XVIII століть.
Три сотні років томуКороп був одним із найбільших укріплених міст Ніжинського полку та став осередком Генеральної військової артилерії. І зрозуміло, що місто мало своє управління та населення.
Козацьке самоврядування
За мурами Коропської фортеці щодня працював механізм козацького самоврядування. На чолі сотні стояв сотник — не просто військовий командир, а керівник місцевої адміністрації, суддя, організатор оборони й представник гетьманської влади. Його канцелярія працювала щодня. Тут розглядали земельні суперечки, оформляли накази, приймали купчі, вели податкові книги та військові реєстри. Допомагали сотнику писар, осавул і городовий (міський) отаман. Саме вони забезпечували порядок у місті, керували козаками під час походів і відповідали за функціонування фортеці.
Сотня поділялася на курені, які очолювали курінні отамани — найдосвідченіші й найавторитетніші козаки.
Місто гармашів і майстрів
Короп невипадково вважався одним із головних центрів забезпечення української артилерії першої половини XVIII століття. У місті працював артилерійський двір. Тут ремонтували гармати, виготовляли лафети, кували металеві деталі, зберігали ядра, порох і військове спорядження. Навколо артилерії виникла ціла економіка.
Жителі сплачували спеціальні грошові й натуральні податки на її утримання. Частина дворів ставала спадковими оселями пушкарів і гармашів – людей, які обслуговували гармати покоління за поколінням. Інші забезпечували кіньми артилерійський обоз або працювали фурманами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лелеки на Чернігівщині приходять у двори: чому пернаті не бояться людей (Фото)
Головний центр забезпечення боєприпасами
Короп мав ще одну особливість. Навколишні землі були багаті на поклади селітри – основної складової пороху. Саме тому тут ще з XVII століття виготовляли порох для козацького війська. За свідченням джерел, щороку в Коропі заготовляли до 600 пудів пороху. Петро І прямо наказував: «Порох для стрільби військової брати з Коропа».
До відкриття Шосткинського порохового заводу саме Короп залишався одним із головних центрів забезпечення українських полків боєприпасами. Навіть після початку роботи заводу заготовлений у Шостці порох зберігали переважно саме в Коропі, звідки його брали представники всіх полків.
Торговельний осередок
Короп був не лише військовим центром. Він був ще й великим торговельним осередком. Через місто проходили шляхи між Батурином, Новгородом-Сіверським, Кролевцем, Глуховом і Черніговом. На торгах продавали зерно, рибу, худобу, сіль, мед, віск, льон, тканини, деревину, ремісничі вироби. Купці в Коропі винаймали склади, укладали угоди, сплачували мита.
Недарма вже в документах XVII століття знаходимо купчі, посвідчені коропською владою. Це свідчить про активний ринок нерухомості, млинів і земель, а також про високий рівень господарського життя.
Військо потребувало постійного постачання, а тому поруч із гарматами завжди працювали купці, шинкарі, млинарі, ремісники та перевізники.
Фортеця під сучасним містом
У 1980 році, під час будівництва готелю «Космос», археологічна секція під керівництвом Василя Куриленка натрапила на дивовижні знахідки. На значній глибині відкрилися залишки великої мурованої споруди XVII–XVIII століть.
Дослідники побачили потужні цегляні стіни завтовшки 67–87 сантиметрів, аркові перекриття вузьких підземних коридорів завширшки до трьох метрів, склепіння, складені з великоформатної цегли розміром 32 × 16 см – такої самої, яку використано під час будівництва Іллінської церкви. Усе мало такий вигляд, ніби споруду колись розірвав надзвичайно потужний вибух. Це були не підвали звичайної будівлі. На відміну від більшості споруд того часу, вони були повністю вимуровані з цегли на вапняному розчині й не мали дерев’яних перекриттів.
Можливо, саме під сучасним готелем «Космос» і сьогодні зберігаються нерозкриті залишки одного з найважливіших військових об’єктів Гетьманщини.
–
Фото – Коропський регіональний історико-археологічний музей
