На Чернігівщині від російського ярма звільнено ще один монастир. Втім, залишаючи його приміщення, служителі московського патріархату покинули доволі промовисті «цінності» — портрети канонізованих російською православною церквою царя Миколи ІІ та його дружини.
26 січня 2026 року завершився термін дії договору між Національним історико-культурним заповідником «Гетьманська столиця» та релігійною організацією «Батуринський Крупицький Свято-Миколаївський жіночий монастир Ніжинської єпархії УПЦ» щодо користування культовими спорудами монастиря.
Монастир розташований у селі неподалік Батурина та був заснований ще в XI столітті. За переказами, його збудували на березі річки Сейм як чоловічий монастир на місці явлення чудотворного образу святого Миколая. Друга назва – Крупицький – пов’язана з набігом монголо-татар. За легендою, під час облоги люди, що переховувалися в монастирі, потерпали від голоду й молилися про порятунок, після чого з неба почали падати «крупи».
До сьогодні на території монастиря збереглися пам’ятки архітектури національного значення: будинок настоятеля та трапезна (1834 р.), келії (початок XIX ст.), дзвіниця (1825 р.).
У 1996 році монастир разом із прибудовами було включено до складу пам’яток Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». А з 1999 року тут діяв жіночий монастир української православної церкви (московського патріархату).
Уже 27 січня черниці залишили територію монастиря. Втім, на стінах залишився символ «руського міра» – портрети канонізованих московською церквою російського царя Миколи II та його дружини.
У 1981 році рішенням Архієрейського собору російської православної церкви членів родини Миколи II було зараховано до лику святих як «мучеників». У 1999 році вони були проголошені блаженними у двох єпархіях упц(мп), а у 2000 році – канонізовані російською православною церквою як страстотерпці (ті, що терпіли страждання) та мученики.
Окрім цього рпц та упц (мп) розповсюджує вчення царебожжя, яке полягає в приписуванні імператору Миколі II властивостей іскупителя гріхів російського народу, що суперечить основним догматам православної церкви, уподібнюючи його страждання стражданням Ісуса Христа.
Тож не дивно, що в багатьох храмах Чернігівщини та України загалом після їх звільнення від російського впливу знаходять не лише портрети цих так званих «святих мучеників», а й ікони з їх зображенням, які, до речі, й досі можна безперешкодно придбати навіть на інтернет-порталах.
Ікона зі ликом Миколи ІІ раніше була на стінах Храмусвятого Миколи Чудотворця в Чернігові, який і дотеперналежить упц (мп), а також у селі Шаповалівка на Чернігівщині була подібна знахідка у вівтарі храму.
