Знаходиться воно у с. Дробишів (Новгород-Сіверський район), офіційна історія якого починається від поч. ХVІІІ ст. як хутора, що виник на землях братів Левоновичів.
За понад 500-річне його існування хутір та у подальшому село переходило з рук у руки: хтось його продавав, хтось передавав-дарував… За даними археологів ця територія була заселена ще у добу палеоліту і на території села, ймовірно, знаходиться стоянка первісної людини (ще не досліджена), яка може бути значно давнішою, а ніж всесвітньовідома Мезинська палеолітична стоянка, яка знаходиться за кількадесят кілометрів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 15 років займався бурінням свердловин для води, нині — керує безпілотниками: історія воїна з Прилук — Олександра
І як практично всі населені пункти з багатовіковою історією, — с. Дробишів має свої легенди та перекази. Одна з них пов’язана саме з церквою, якої у селі за сторіччя його існування не було. Хоча селяни-старожили переповідають історію, яку їм у свою чергу розповідали їх бабусі, про те, що саме у цьому урочищі на крутій горі Церков’є у давні часи, коли ще не було самого села Дробишів, а церква таки була, яка за якихось обставин провалилась під землю і так глибоко, що не було можливості її відкопати.
Що цікаво: за даними археологів понад 2,5 тис. р. тому на цьому підвищенні було городище-фортеця, залишки валів якої проглядаються й нині. І саме тут до побудови городища, ймовірно, було святилище, де молились тогочасні люди.
–
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами wikipedia, vue.gov.ua
