Будівлі, напевно, як і люди, мають свої долі. Хтось живе собі тихо на одному місці роками-десятиліттями, а в когось життя схоже на американські гірки: то десь угорі все прекрасно і здається, так буде завжди… Але ж ні, все несеться донизу і здається, що вже ніколи не буде добре.
Отак і з будівлями: деякі стоять собі навіть століттями та спостерігають за бурхливими історичними подіями, які вирують навкруги, а інші можуть від самого початку побудови потерпати від пожеж, руйнувань, спустошень. І якщо пощастить, знову відновлюватися, знову активно занурюватись у стрімкі потоки навколишнього життя.
Подібна доля спіткала й Миколаївську церкву в Ічні (нині Прилуцький район Чернігівської області), яка, за переказами місцевих мешканців, була дуже красивою й ошатною, проте з «нещасливою долею». Місцеві легенди «звинувачують» у цьому саме місце, де її побудували – його так і називали: «нещасливе місце». А ще – Корибутівщиною, бо до побудови церкви тут красувався палац, який належав представникам роду князів Корибутів – Вишневецьких, проте недовго: жоден із його власників із різних містичних причин довго не міг жити в цьому палаці. Потім якось вийшло, що на цьому місці певний час було кладовище. А на початку ХVІІІ ст. тут збудували перший храм Св. Миколая. Дерев’яний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Купатися заборонено: на Чернігівщині в річці знайшли бактерію-збудник лептоспірозу
Проте і для церкви це місце не зовсім підходило: за півтора століття храм неодноразового вигорав і його знову відновлювали. І вже у 1879 р. була побудована кам’яна 5-купольна церква з дзвіницею за типовим єпархіальним проєктом. Проте за декілька десятиліть за радянської влади вона спочатку була закрита для богослужіння, далі – пограбована, а потім і повністю зруйнована. Частину цегли використали для побудови місцевої пожежної частини, яка працює й донині, а решту містяни розтягнули на власні потреби. Залишилася тільки одна-однісінька дзвіниця, яку довго використовували… як пожежну каланчу.
І тільки на початку 90-х рр. минулого століття на це місце знову повернулася церква, точніше саму дзвіницю освятили як церкву. Нині за висновками деяких фахівців вона належить до рідкісного для Лівобережної України архітектурного банного стилю.
Станом на сьогодні – це чинний український православний храм.
–
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами Ічнянської міської ради, wikipedia
