Із Чернігівщиною пов’язано чимало цікавих і видатних людей: політики, державні діячі, митці, письменники, винахідники та багато інших особистостей.
Одна із таких цікавих персоналій – Ірена Чайковська. Серед метричних книг римо-католицької парафії Чернігівської губернії (1878–1915 рр.) Державного архіву Чернігівської області зустрічається запис про її смерть.
«У записі йдеться, що 14 квітня 1907 року у віці 58 років в Бірках Остерського повіту Чернігівської губернії померла «вдова генерал-лейтенанта турецкой службы» Ірена Іванівна Чайковська.
Причина смерті – запалення легень. Пані Ірена була похована 17 квітня у своєму маєтку (д.Бірки). Обряд поховання здійснив курат Чернігівського костьолу – ксьондз Казимир Жилевич», – зазначив Максим Блакитний, кандидат історичних наук, директор Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського.
Відомо, що Ірена Іванівна була останньою дружиною Михайла Чайковського, відомого польського й українського політичного діяча, губернатора Османської імперії, турецького генерал-лейтенанта, учасника Польського повстання 1830–1831 рр. та Кримської війни 1853–1856 років. Також він був письменником, другом видатного польського поета Адама Міцкевича, нащадком українського гетьмана Івана Брюховецького. І похований Михайло Чайковський на Чернігівщині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жителі Чернігова скаржаться на водія, який паркується на зеленій зоні (Фото)
«Після поразки польського повстання Михайло Чайковський емігрував до Франції. Працював у французьких газетах. У 1837 р. він опублікував свій перший художній твір польською мовою «Козацькі повісті». Протягом наступних років видано ще кілька томів його романів, повістей та оповідань. Найвагомішими є роман «Гетьман України» – про життя Івана Виговського та роман «Вернигора» – про гайдамацьке повстання 1768 року», – розповів Максим Блакитний.
У 1842 р. Михайло Чайковський ініціював переворот у Сербії, внаслідок чого на Балканах послабився російський вплив. Був фаворитом турецького султана Абдул-Меджида.
Під час Кримської війни Садик-паша сформував «Корпус козаків оттоманських» у складі турецької армії, який мав воювати проти Росії. Від султана Абдул-Меджида Мехмед отримав титул «міріан-паша» (кошовий отаман). Пройшов шлях від католицизму, ісламу до православ’я. Згодом він поїхав до російської імперії, де йому надали кошти на утримання, виплачували і турецьку пенсію.
«Остання дружина Михайла Чайковського – «грецька царівна» Габріела Теосколо (ім’я Ірена, певно, отримала при перехрещенні). Народилася у 1849-1850 роках. Михайло одружився з нею, коли Габріелі було 19 років, а нареченому було орієнтовно 65 років. У вересні 1873 р. Ірина Теосколо народила доньку.
Із 1875 р. подружжя придбало маєток у Бірках на Чернігівщині, де й мешкало.
Молода дружина нібито зрадила чоловіку з керуючим маєтку у Бірках. Після чого Михайло перебрався з Бірків до сусіднього села Пархимів, де у січні 1886 році, у віці 82 років, наклав на себе руки. Поховали його також у Пархимові. Частина архівної спадщини Садик-паші потрапила свого часу до Михайла Грушевського. До того ж, спомини Чайковського друкувалися в журналі «Киевская старина» з 1891 року.
Вочевидь, Ірена Іванівна вже не виходила заміж, такий висновок можна зробити із запису в метричній книзі – вдова генерал-лейтенанта.
Через 21 рік після смерті Михайла Чайковського, померла і його дружина Ірена Чайковська (Теосколо)», – сказав Максим Блакитний.
Ірина Осташко
Фото – Максим Блакитний
–
