За інформацією: Суспільне Чернігів.

Військові, з якими попрощалися на Чернігівщині 20 листопада 2026 року: Микола Надточій, Сергій Бугера, Валерій Шевченко, Сергій Гришаєв, Олег Бєлан. Сосницька громада/Новгород-Сіверська територіальна громада/Носівська громада/Лосинівська громада/Сергій Лаєвський

На Чернігівщині, в Носівській, Новгород-Сіверській, Лосинівській, Сосницькій громадах та в обласному центрі, 20 листопада в останню путь провели п’ятьох захисників України — Валерія Шевченка, Сергія Бугеру, Сергія Гришаєва, Миколу Надточего та Олега Бєлана.
Про це повідомляється на сторінках громад у Facebook. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Валерій Шевченко народився 13 квітня 1973 року на Київщині, але значна частина його життя була пов’язана з Носівкою. Тут він дев’ять років проживав разом із цивільною дружиною, тут народився його син Денис.

Валерій Шевченко. Носівська міська рада«Хоча згодом життєві дороги батьків розійшлися, Валерій не припинив спілкуватися із сином. Навіть коли жив в іншому населеному пункті на Чернігівщині, завжди знаходив можливість підтримувати зв’язок із ним, цікавився його життям і приїздив у гості. А коли сам отримував відпустку під час військової служби, поспішав до Носівки, щоб побачитися із сином», — згадують у громаді.
У лютому 2022 року, з перших днів повномасштабної війни, Валерій став на захист України. Служив кулеметником стрілецького відділення. Брав участь в обороні Чернігова, а згодом виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, зокрема на Покровському.
У 2024 році зв’язок із Валерієм обірвався. Рідні довго жили надією, чекали, вірили, що він повернеться. Зголом ДНК-експертиза підтвердила, що захисник загинув 11 квітня 2024 року.
Побратими Валерія розповіли про обставини його смерті: чоловік під час обстрілу накрив собою молодого побратима, прийнявши удар на себе. Хлопець вижив, зазнавши поранення кінцівок.


Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

Поховали Валерія Шевченка у Носівці.
Сергій Бугера народився 1 лютого 1972 року в селі Рейментарівка Корюківського району. Закінчив Березнянську школу-інтернат. Згодом одружився та переїхав до села Ларинівка, що на Новгород-Сіверщині.

Сергій Бугера. Новгород-Сіверська територіальна громада
Тут він прожив усе життя разом із родиною, працював у колгоспі, був частиною місцевої громади. У 2025 році чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України.
Помер Сергій Бугера 1 листопада 2026 року під час виконання військового завдання на Сумському напрямку.
Поховали воїна у селі Ларинівка.
Сергій Гришаєв народився 4 жовтня 1986 року. Його дитинство та шкільні роки минули у Лосинівці, де він навчався у місцевій школі. Після закінчення школи вступив до Ніжинського аграрного коледжу, де здобув спеціальність техніка-механіка.

Сергій Гришаєв. Лосинівська територіальна громада
Згодом Сергій зайнявся підприємницькою діяльністю. Самостійно працював, заробляв на життя, створював добробут своєї родини.
У 2024 році Сергія призвали на військову службу. Він став до лав захисників України та виконував військовий обов’язок на Сумському напрямку.
19 листопада 2026 року Сергій Гришаєв помер у військовій частині в місті Ніжині.
У Сергія залишилися дружина, двоє неповнолітніх дітей, мати та брат.
Микола Надточій народився 9 жовтня 1988 року в селі Рудня. Навчався у Козляницькій школі. Після її закінчення здобував освіту в Сосницькому ПТУ-31 (нині – Сосницький професійний аграрний ліцей).

Микола Надточій. Сосницька громада
З 2007 по 2013 рік проходив військову службу за контрактом. У 2014 році став на захист України, брав участь в антитерористичній операції на сході країни.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Микола продовжив боронити рідну землю.
18 листопада 2026 року, перебуваючи на військовій службі, Микола Надточій загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Олег Бєлан народився 20 грудня 1970 року в місті Гадяч Полтавської області. Був старшою дитиною в родині.

Олег Бєлан. Сергій Лаєвський
Закінчив місцеву школу, пізніше здобув середньо-спеціальну освіту за спеціальністю слюсар з ремонту побутової техніки.
З 3 грудня 1988 року по грудень 1990 року проходив військову службу в місті Харків.
В серпні 1991 року одружився в місті Чернігів, в червні 1992 року народилась донечка Ксенія.
«Був люблячим та надійним сином, братом, чоловіком, хрещеним та другом, турботливим батьком для єдиної доньки і люблячим дідусем для маленької онучки Софійки. Дім для нього завжди був місцем сили», — згадують про Олега рідні за інформацією Сергія Лаєвського.
З 2017 по 2020 рік брав участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в Донецькій та Луганській областях.
Служив старшим солдатом на посаді водія 2-го мотопіхотного батальйону. Зазнав складних поранень. Після лікування продовжив проходження військової служби.
Побратими згадують його як надійну людину, яка ніколи не ховалася за спини інших.
Помер Олег Бєлан 7 листопада 2026 року в місті Звягель Житомирської області, де він проходив востаннє військову службу.
Поховали захисника у Чернігові на кладовищі «Яцеве».
Читати ще

Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з Віктором Поляковим та Вячеславом Жаворонковим










