За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині. Куликівська селищна рада / Сергій Лаєвський
На Чернігівщині 22 червня попрощалися з двома захисниками України: Валентином Совою та Сергієм Пасічнюком, які загинули у 2024 році.
Про це повідомляють у Куликівській громаді. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Сергій Михайлович Пасічнюк народився 20 травня 1995 року в селі Якимівка на Вінниччині. Закінчив місцеву школу.
Сергій Пасічнюк. Сергій Лаєвський
Потім у місті Тетіїв на Київщині вивчився на водія.
У 2014 році Сергій переїхав жити на Чернігівщину, ближче до своєї сестри.
З 2015-го до 2017 року працював за кордоном. Повернувшись в Україну, зустрів свою майбутню дружину. У 2018 році у них народилася донечка. Чоловік працював водієм-далекобійником міжнародних перевезень.
Під час повномасштабної війни долучився до лав ЗСУ.
Загинув Сергій Пасічнюк 15 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали захисника у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.
Валентин Михайлович Сова народився 8 травня 1974 року в селі Вересоч на Куликівщині.
Валентин Сова. Куликівська селищна рада
До четвертого класу навчався у місцевій школі. Згодом переїхав до міста Борзна, де продовжив навчання у Борзнянській школі, яку закінчив 1989 року.
У 1992–1993 роках проходив строкову військову службу, служив матросом.
Після армії повернувся у рідне село. У 1996 році одружився. Того ж року в подружжя народилася донька.
Чоловік трудився у колгоспі. З 2004-го до 2016 року працював на Куликівському молокозаводі.
"Дуже любив автомобілі та техніку. Майже все життя провів за кермом", — пишуть у громаді.
У 2015–2016 роках брав участь в АТО. Мав статус учасника бойових дій та ветерана війни.
У червні 2024 року Валентина Сову знову призвали на військову службу. Боєць пройшов навчання за спеціальністю водія в Десні. Згодом — військову підготовку в Іспанії за штурмовим напрямом.
Після навчання проходив службу в складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади. У вересні-жовтні 2024 року виконував обов’язки водія. Під час бойових дій брав участь в евакуації поранених побратимів, рятуючи життя своїх товаришів.
У листопаді 2024 року військового направили на Курський напрямок.
29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання Валентин Сова зник безвісти.
"Понад рік і п’ять місяців рідні жили надією на його повернення. Родина не припиняла пошуків", — пишуть у громаді.
Про те, як донька Валентина Сови Тетяна Литвяк ходила зустрічати військових з полону, щоб дізнатися хоч щось про свого батька, Суспільне розповідало у сюжеті:
Однак 18 червня рідним офіційно повідомили результати ідентифікації та надійшло офіційне сповіщення від військової частини про те, що 29 грудня 2024 року солдат Валентин Сова загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Черкаська Конопелька Суджанського району Курської області.
Попрощалися та поховали захисника у селі Вересоч Куликівської громади. У нього залишились дружина, донька, онучки, мама та брат.
Читати ще
Читати ще
У Чернігові попрощалися з майором ССО Сергієм Ушаком, який загинув на шляху до евакуації
