За інформацією: Суспільне Чернігів.
Валентин Курочка, Олександр Літвінов, Володимир Лазаренко. Бахмацька міськрада / Новгород-Сіверська громада / Варвинська громада
На Чернігівщині 20 вересня попрощалися з трьома захисниками України: Олександром Літвіновим, Валентином Курочкою та Володимиром Лазаренком.
Про це повідомили у Бахмацькій міськраді, Новгород-Сіверській та Варвинській громадах.
Олександр Літвінов народився 18 жовтня 1982 року у Бахмачі, де закінчив школу №1. Він був батьком для двох своїх дітей, а також мав сестру та племінників.
У червні 2024 року у місті Верхньодніпровську він підписав контракт та 30 червня склав військову присягу на вірність українському народові. Воював стрільцем штурмового відділення спеціалізованого взводу спецроти. Мав позивний «Кука».
Олександр Літвінов. Бахмацька міськрада
За час військової служби Олександр зазнав трьох поранень.
Першого поранення він зазнав 18 серпня 2024 року біля населеного пункту Старомайорське. За виняткову мужність, виявлену в боях, 24 вересня 2024 року наказом Головнокомандувача ЗСУ Олександра нагородили почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Другого поранення зазнав 11 листопада 2024 року біля Макарівки на Донеччині. Після лікування продовжував виконувати бойові завдання в Покровську, селищі Черкаське та Павлограді. За високу відповідальність, успішне виконання завдань та лідерські якості йому присвоїли звання молодшого сержанта та довірили посаду командира.
Третього важкого поранення Олександр зазнав 6 червня 2025 року. Після цього боровся за життя у лікарнях Дніпра, Львова, Мукачева та Виноградова.
25 вересня 2025 року молодшого сержанта Літвінова відзначили «Залізним хрестом» від Міністерства оборони України.
Серце бійця зупинилося вдома. Поховали захисника у Бахмачі, на кладовищі на вулиці Ярослава Максименка.
Валентин Курочка народився 6 лютого 1998 року, проживав у Новгороді-Сіверському.
Валентин Курочка. Новгород-Сіверська громада
Був стрільцем другого батальйону територіальної оборони. Загинув 13 вересня 2026 року поблизу Добропілля на Донеччині.
Володимир Лазаренко народився 13 травня 1984 року в селі Гільці Чорнухинського району на Полтавщині. Дитинство минуло в селі Осняги. Навчався в Осняківській початковій та Богодарівській школах, а середню освіту здобув у рідних Гільцях. Фах електромонтера здобув у Червонозаводському ПТУ №32. Професії присвятив усе життя: працював електриком у ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Прогрес» та СТОВ «Дружба-Нова».
Володимир Лазаренко. Варвинська громада
У лютому 2025 року Володимир свідомо став на захист Батьківщини, вступивши добровольцем до лав Збройних сил України. Служив сапером розмінування в Центрі розмінування та ліквідації наслідків. 14 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині боєць помер..
Поховали воїна на кладовищі в Гнідинцях.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з військовими Ігорем Тименком та Олександром Опеньком
