За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині. Седнівська громада / Мринська громада / Корюківська громада / Рідна Семенівка / Менська міська рада
На Чернігівщині 25 червня попрощалися з п'ятьма захисниками України: Михайлом Шарпатим, Максимом Худобцем, Олегом Шаповалом, Олександром Савостою та Володимиром Мелешком. Двох із цих бійців вважали зниклими безвісти.
Про це повідомляють у громадах. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Михайло Михайлович Шарпатий народився 27 листопада 1980 року в селищі Седнів Чернігівського району. Закінчив місцеву школу.
Михайло Шарпатий. Седнівська громада
Після школи працював кур'єром у Чернігівській районній державній адміністрації. Потім — охоронцем в Науково-виробничому об'єднанні "Чернігівеліткартопля", після цього — охоронцем в Седнівському ліцеї.
У 2024 році чоловіка мобілізували. Воював у складі 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри, був навідником розвідувального взводу.
З вересня 2024 року військового вважали зниклим безвісти. І лише у червні 2026 року підтвердили, що Михайло Шарпатий загинув 19 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Українськ, Покровського району, Донецької області.
Відспівали захисника у Катерининській церкві у Чернігові. Поховали у Седневі. У нього залишились дві доньки.
Максим Миколайович Худобець народився 9 січня 1990 року у селі Жадове на Семенівщині. Закінчив місцеву школу, потім технологічний університет.
Рідна Семенівка. Рідна Семенівка
З 2020 року служив у лавах ЗСУ.
Загинув 14 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Костянтинівки на Донеччині.
Попрощалися та поховали Максима Худобця у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.
Олександр Володимирович Савоста народився 26 січня 1976 року в селі Мрин на Носівщині. Закінчив місцеву школу. Потім навчався у Мринському СПТУ-33.
Олександр Савоста. Мринська громада
Після — проходив строкову військову службу. З армії повернувся в рідне село, проживав з батьками.
Працював на різних агропідприємствах, у Мринському СПТУ, Мринському паркетному цеху Ніжинського лісгоспу.
Згодом одружився. Подружжя виховувало трьох доньок.
"Він дуже любив і цінував свою сім'ю. Поважав матусю. Дружно жили, трудились та мріяли про щасливе майбутнє. Саша був сміливим, добрим, трудолюбивим, життєрадісним, товариським, мужнім та відважним чоловіком, справжнім патріотом нашої держави", — пишуть про Олександра у громаді.
Чоловік був учасником бойових дій: брав участь в АТО.
З перших днів повномасштабного вторгнення поповнив ряди місцевої територіальної оборони. А вже 8 березня 2022 року добровольцем мобілізувався до лав ЗСУ. Службу ніс в гарячих точках нашої країни.
Загинув Олександр Савоста 20 червня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині, внаслідок удару невідомого безпілотного літального апарату.
Попрощалися та поховали захисника у селі Мрин на Новому кладовищі.
Володимир Володимирович Мелешко народився 23 березня 1970 року в місті Корюківка. Закінчив школу №3.
Володимир Мелешко. Корюківська громада
Навчався в Калінінградському інженерно-військовому училищі ім. Баумана. Працював на КФТП "Слов’янські шпалери" машиністом.
У квітні 2022 року чоловік пішов служити до лав ЗСУ. Мав позивний "Мольфар".
Загинув боєць 18 червня 2026 року під час виконання бойового завдання вЗапорізький області.
Попрощалися та поховали Володимира Мелешка у Корюківці на новому міському кладовищі.
Олег Петрович Шаповал народився 8 листопада 1976 року у селищі Макошине. Закінчив місцеву школу. Згодом вивчився на водія у Сосницькому професійно-технічному училищі №31.
Олег Шаповал. Менська міська рада
Протягом 1996–1997 років проходив строкову військову службу. Після армії працював водієм у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Шевченка, а пізніше перевівся до пожежної частини, де допомагав рятувати людей.
У 2008 році чоловік почав працювати в державній установі "Менська виправна колонія №91". Служив молодшим інспектором відділу охорони, а згодом працював водієм-співробітником у цьому ж відділі.
У 2021 році Олег Шаповал вийшов на пенсію за вислугу років. Одразу після цього він влаштувався туди ж як вільнонайманий водій, звідки й був мобілізований до лав ЗСУ у серпні 2023 року.
Боєць воював у складі 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Мав звання солдата та служив на посаді водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону.
Загинув 21 червня 2026 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Вовчий Яр Краматорського району Донецької області.
Попрощалися та поховали Олега Шаповала у Макошиному. У захисника залишились дружина і син.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощались із захисниками України Сергієм Климушою та Артемом Липовком
