За інформацією: Суспільне Чернігів.
Військові, з якими попрощалися на Чернігівщині 16 жовтня 2026 року: Михайло Петровський, Володимир Черкащенко, Юрій Лінивий, Дмитро Скоробогатий, Михайло Кравченко. Варвинська селищна громада/Ічнянська міська рада/Архів родини загиблого/Сергій Лаєвський
На Чернігівщині, у Варвинській, Ічнянській громадах та в обласному центрі, 16 жовтня в останню путь провели п’ятьох захисників України: Михайла Петровського, Володимира Черкащенка, Юрія Лінивого, Дмитра Скоробогатого та Михайла Кравченка.
Про це повідомляють на сторінках громад у Facebook. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Михайло Петровський народився 27 січня 1994 року в селі Чугинка на Луганщині. У 2008 році закінчив Луганську середню загальноосвітню школу № 10, а згодом здобув професію штукатура у Щастинському професійному ліцеї.
Михайло Петровський. Варвинська селищна громада
Із 2018 року він працював у Києві на меблевій фабриці «Misage». У 2025 році Михайла мобілізували до лав Збройних Сил України.
Загинув боєць 19 вересня 2025 року в Луганській області.
Понад рік його вважали зниклим безвісти, лише днями ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна.
Попрощалися і поховали Михайла Петровського у селі Журавка, де проживають його дружина і маленька донька.
Володимир Черкащенко народився 21 листопада 1981 року в селі Верхоли на Полтавщині. Там він провів своє дитинство та юність. Навчався в школі в Миргородському районі, по закінченні школи, вступив у Полтавське училище, де й здобув спеціальність автослюсаря.
Володимир Черкащенко. Ічняньська міська рада
У 2003 році Володимир познайомився зі своєю майбутньою дружиною Юлією. І вже в 2005 році у подружжя народився син Іван, а в 2010 — донька Поліна.
«Він був справжнім сім’янином та батьком, завжди турбувався, щоб у дітей та дружини було все, тому ніколи не цурався жодної роботи, все робив власними руками. Розумівся, як у столярній справі, адже виготовляв меблі, двері, вікна, так і вмів поремонтувати будь-яку техніку», — згадують про чоловіка у громаді.
Працював на будівництві та охоронцем у Києві.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Під час повномасштабного російського вторгнення Володимир долучився до лав ЗСУ. Проходив військову службу на посаді стрілець-снайпер. Потім чоловіка направили на військовий вишкіл до Великої Британії. Там він провчився два місяці.
5 липня 2025 року він зателефонував дружині і повідомив їй, що через декілька днів вони вирушать на завдання, де не буде зв’язку з ним довгий час. Щоб вона не хвилювалася, Володимир її запевнив, що обов’язково зателефонує, щоб привітати сина з днем народження 7 липня. Однак чоловік не зателефонував. Пізніше у Вайбері його командир переслав родині фото записки Володимира, в якій той передавав рідним вітання, оскільки не мав змоги зателефонувати особисто. Потім, 15 серпня, була ще одна така записка.
А вже у вересні 2025 року родині повідомили, що чоловік серед зниклих безвісти.
Згодом результати ДНК-експертизи підтвердили, що солдат Володимир Черкащенко загинув 25 серпня 2025 року під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Звірове Покровського району, Донецької області.
Поховали воїна у селі Бакаївка на місцевому кладовищі.
Юрій Лінивий народився 11 грудня 1978 року в місті Прилуки.
У 1985 році пішов до першого класу Ічнянської середньої школи № 1 (нині — Ічнянської гімназії імені Васильченка, — ред.), де навчався до дев’ятого класу.
З 1 вересня 1993 року по 26 червня 1996 року навчався в Ічнянському училищі-агрофірмі (нині — Ічнянський професійний аграрний ліцей, — ред.). Здобув професії тракториста-машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника та водія автомобілів категорій «В» і «С».
Юрій Лінивий. Ічняньська міська рада
Після завершення навчання Юрій працював на різних роботах. Був охоронцем, працював робітником на Ічнянському заводі сухого молока та масла, згодом — охоронцем на ПрАТ «Кремінь». Також займався приватним перевезенням пасажирів.
29 квітня 2024 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Після проходження навчання в навчальному центрі, він проходив службу на посаді солдата резерву.
Із 23 серпня 2026 року Юрій Лінивий перебував на стаціонарному лікуванні в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», де і помер 13 жовтня.
«Юрій Іванович був доброю, працьовитою та щирою людиною. Любив риболовлю, захоплювався історією українського козацтва, із задоволенням читав історичні книги. З дитинства любив футбол, грав у футбольній команді та захоплювався спортом», — згадують про чоловіка в громаді.
Поховали військового в Ічні на кладовищі «Шибенське».
У нього залишилися дружина, дві доньки, батьки та сестра.
Дмитро Скоробогатий народився 1 липня 2003 року. Воював у полку «Азов».
Дмитро Скоробогатий. Архів родини загиблого
Загинув воїн 11 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі села Андріївка Краматорського району.
Поховали воїна у Чернігові.
Михайло Кравченко народився 7 липня 1975 року в селі Галків на Ріпкинщині. Закінчив Замглайське профтехучилище, де вивчився на тракториста.
Михайло Кравченко. Сергій Лаєвський
Спочатку працював у своєму рідному селі, а у 1995 році одружився й переїхав до Чернігова. У подружжя народилися двоє дітей — донька та син.
«Він дуже любив своїх дітей, а згодом і внучок», — згадують рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.
Працював на будівництві стропальником.
У 2025 році Михайло долучився до лав ЗСУ. Воював у складі 3-ї БТрО 119-ї окремої бригади територіальної оборони.
Загинув військовий 22 вересня 2026 року внаслідок осколків БпЛА.
Поховали воїна у Чернігові на кладовищі «Яцево».
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з бійцями Михайлом Шавлачем, Євгеном Вітівським та Ігорем Гальком
