За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині. Рідна Семенівка / Бахмацька міська рада / Новгород-Сіверська громада / Менська міська рада / Наталія Семеренко / Життя Семенівщини
На Чернігівщині 27 грудня попрощалися з сімома захисниками України: Володимиром Кекухом, Анатолієм Семеренком, Олександром Чепинцем, Русланом Комелем, Сергієм Рубцовим, Юрієм Конюшенком та Геннадієм Литвином.
Про це повідомляють у Семенівській, Менській, Остерській, Бахмацькій та Новгород-Сіверській громадах. А також інформацію Суспільному надали старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський та дружина одного із загиблих захисників.
Володимир Володимирович Кекух народився 9 листопада 1988 року у селі Кути, у багатодітній сім'ї. Згодом родина переїхала до Семенівки. Навчався у місті Шостка на оператора комп'ютерного набору.
Володимир Кекух. Рідна Семенівка
З перших днів повномасштабної війни чоловіка призвали до Першої важкої механізованої бригади, де служив у званні солдата. Позивний "Кум".
Загинув боєць 17 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання.
Захисник був одружений, мав двох дітей.
Попрощалися з Володимиром Кекухом в Катерининському храмі у Чернігові. Поховали на кладовищі "Яцево".
Анатолій Миколайович Семеренко народився 21 лютого 1988 року у селі Халимонове. Навчався в школі села Красилівка на Бахмаччині.
Аналій Семеренко. Фото із сімейного архіву родини Семеренко
Створивши власну сім'ю, проживав у Чернігові. "Казав, що це було його найулюбленіше місто в Україні", — згадує дружина Анатолія Наталія. Часто їздив до Польщі працювати будівельником.
9 березня 2022 року пішов добровольцем захищати Батьківщину, хоча військового досвіду не мав — строкову службу не проходив за станом здоров'я.
Разом із побратимами обороняв Чернігів. Потім воював на різних напрямках: Донецький, Курський , Запорізький, Сумський. Був командиром міномета Першої важкої механізованої бригади, служив у званні молодшого сержанта. Мав позивний "Сем".
Загинув Анатолій Семеренко 16 грудня 2025 року, разом із двома побратимами, під час виконання бойового завдання на Сумщині.
"«Я своїх хлопців не покину» — так говорив він про побратимів, яких дуже поважав. Завжди посміхався, мав спокійний характер, у нього було багато друзів. Він був доброю, щирою, відкритою людиною", — згадують про Анатолія його рідні.
Попрощалися та поховали захисника у Чернігові на кладовищі "Яцево". У нього залишилась дружина, 13-річна донька Анастасія і мати.
Олександр Олександрович Чепинець — житель села Чорний Ріг Семенівської громади, 1968 року народження.
Олександр Чепинець. Життя Семенівщини
"З 2014 року і по роковий для нього день боронив від російської навали нашу рідну землю. Його девіз завжди був «Хто, як не я»", — так про Олександра Чепинця пишуть у громаді.
Попрощалися та поховали загиблого Олександра Чепинця у рідному селі.
Руслан Миколайович Комель народився 31 березня 1977 року в Мені.
Руслан Комель. Менська міська рада
Закінчив місцеву школу імені Т. Г. Шевченка у 1994 році. Далі було навчання на водія у Бахмацькому ДТСААФ та строкова служба в Чорноморську на Одещині у 1995 році.
"У мирному житті Руслан був людиною праці. Він працював у місцевій "Інтерагросистемі", а згодом на підприємствах Києва. Сестра Людмила згадує його як надзвичайно доброзичливого, покладистого та працьовитого чоловіка. Він ніколи не цурався важкої роботи: чи то на будівництві, чи по господарству — завжди вмів усе до ладу і був душею будь-якої компанії. Вдома, у Мені, він жив разом із сестрою, підтримуючи родину своєю турботою. У Руслана залишилася доросла донька", — пишуть про захисника у громаді.
На захист України Руслан Комель став у червні 2025 року. Служив на посаді стрільця — помічника гранатометника у складі мотопіхотного батальйону військової частини А5000.
Загинув сержант Комель 24 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Новосадівка Краматорського району Донецької області, під час російського штурму.
Попрощалися та поховали Руслана Комеля у Мені.
Сергій Володимирович Рубцов народився 21 грудня 1982 року у місті Остер. Навчався в Остерському ліцеї №1.
Сергій Рубцов. Остерська громада
"З дитячих років хлопець перебував під опікою тітки — Матюшко Надії Петрівни. Його знали як щиру, добру та життєрадісну людину, яка мала багато друзів і користувалася повагою серед оточуючих", — пишуть про Сергія у громаді.
Після закінчення школи він здобув фах зварювальника у професійному училищі. Працював за спеціальністю у будівельному комбінаті при Верховній Раді України.
18 серпня 2025 року чоловік за контрактом долучився до лав ЗСУ та став на захист України.
16 грудня 2025 року військовий загинув під час виконання бойового завдання.
Попрощалися та поховали Сергія Рубцова у селі Любечанинів Остерської громади. У нього залишилася п’ятирічна донька.
Юрій Іванович Конюшенко народився 29 травня 1973 року в місті Бахмач. Закінчив школу №4. Потім навчався у Харківському автодорожному технікумі, де отримав спеціальність "механік". Працював на різних роботах у Києві та за кордоном.
Юрій Конюшенко. Бахмацька міська рада
Чоловіка призвали на військову службу 20 листопада 2024 року. Він був водієм інженерно-позиційного відділення інженерно-маскувального батальйону.
Помер військовий 23 грудня 2025 року від хвороби.
Попрощалися та поховали Юрія Конюшенка у Бахмачі.
Геннадій Федорович Литвин народився 2 березня 1978 року.
Геннадій Литвин. Новгород-Сіверська міська громада
Проживав у місті Новгород-Сіверський. Був заступником командира бойової машини.
Помер 22 грудня 2025 року, перебуваючи на Харківщині.
Попрощалися та поховали Геннадія Литвина у Новгороді-Сіверському.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з бійцями Миколою Поповичем, Андрієм Кулаком, Олександром Залозним та Андрієм Юзьком
