За інформацією: Суспільне Чернігів.
Військові, з якими попрощалися на Чернігівщині 1 вересня 2025 року. Ніжинська міська рада/Корюківська громада/Козелецька селищна рада
На Чернігівщині 1 вересня в останню путь провели трьох захисників: Олександра Іщенка, Юрія Пінчука та Михайла Помаза.
Про це повідомляють у Ніжинській міській раді, Козелецькій селищній раді та Семенівській громаді.
Олександр Іщенко народився 13 березня 1988 року в Ніжині. Тут і виріс, навчався у Ніжинській загальноосвітній школі №14. Далі здобув фах столяра у Київському професійному технологічному коледжі.
Олександр Іщенко. Ніжинська міська рада
Про це розповів Суспільному батько загиблого бійця Юрій.
До вступу на службу працював на будівництві у Ніжині, також брав замовлення і в інших містах. У 2013 році Олександр одружився. У 2014 році став батьком доньки, у 2019 – сина. Рідні згадують, що Олександр був відданим чоловіком та понад усе любив своїх дітей. Також обожнював спорт – активно займався дзюдо та рукопашним боєм, їздив на змагання.
Люди навколішки зустрічають кортеж з тілом загиблого Олександра Іщенка. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
Друг загиблого, Олександр Ткаченко, розповів:
"У нього були золоті руки. Ми познайомилися, коли він робив різні вироби з дерева, меблі. Він був достойним чоловіком і батьком. Ми часто разом їздили на риболовлю і разом пішли у ТрО".
Військовий тримає потрет загиблого Олександра Іщенка під час прощання з бійцем у Ніжині. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
25 лютого 2022 року Олександр добровільно вступив у Ніжинську територіальну оборону, далі служив у 23-му окремому батальйоні спеціального призначення при президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького.
Прощання з Олександром Іщенком у Ніжині. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
Рідна племінниця загиблого, Дарія Кривицька, згадує, що Олександр вирушив на своє останнє завдання 25 грудня 2022-го, а 26 грудня ще виходив на зв’язок по рації.
"Він був дуже рішучим, ніколи не жалівся і завжди сам вирішував усі проблеми. Казав, що у полон би не здався ніколи в житті".
27 грудня 2022 року військовий загинув під час виконання бойового завдання під селом Кліщіївка, що на Донеччині. Два роки та вісім місяців він вважався зниклим безвісти.
Місцеві жителі під час прощання з Олександром Іщенком у Ніжині. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
Поховали Олександра Іщенка на Мигалівському кладовищі у Ніжині.
У нього залишились батьки, рідна сестра, дружина, двоє дітей та племінниця.
Юрій Пінчук народився 20 квітня 1981 року в селі Булахів на Козелеччині.
Навчався в Булахівській школі, згодом здобув фах майстра з ремонту взуття у Чернігівському вищому професійному училищі.
Юрій Пінчук. Козелецька селищна рада
Постійно проживав у місті Бровари Київської області та працював інструктором зі стрільби у Центрі військово-патріотичного спортивного виховання "Варта Київської Русі".
З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій став на захист України.
Загинув боєць 28 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нейталове Покровського району Донецької області.
Поховали Юрія Пінчука на кладовищі у селі Тужар Деснянської громади.
Удома на воїна чекали мати, сестра, брат, племінники, бабуся та дружина, яка також боронить Україну в лавах Збройних Сил.
Михайло Помаз народився 21 жовтня 1995 року в селі Іванівка Семенівської громади. Тут закінчив школу, працював у лісі. Проживав із родиною в Семенівці.
Михайло Помаз. Корюківська громада
3 липня 2023 року вступив до лав ЗСУ. У 2024 році пройшов навчання і потрапив у 151-шу Механізовану бригаду. 23 липня 2024 року на Покровському напрямку боєць пропав безвісти. У серпні 2025 року експертиза ДНК підтвердила, що Михайло загинув.
Поховали бійця у селі Самотуги Корюківської громади.
Читати ще
Читати ще
«Може статися диво, і він знайдеться живим»: медикиня з Чернігівщини чекає на свого чоловіка, який зник безвісти
