OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
23 лютого 1999 р. створено перший на північному сході України національний природний парк, названий «Деснянсько-Старогутським». Він найпівнічніший в Україні і цим надзвичайно цікавий, адже це така собі українська тайга, де гніздяться глушці, снігурі, зростає кілька типових для півночі осок.
Парк має велике значення для збереження природної та історико-культурної спадщини. Він достатньо повно презентує місцеву природу, адже простягається від Десни на заході до типових поліських ландшафтів на сході.
Біля Десни в парку представлена заплава з численним старицями та невеличкими перелісками. Тут біля сіл Боровичі та Очкине знаходилися бази для відвідувачів (наразі не працюють через обстріли). Кілька разів на рік вони ставали місцем проведення науково-пізнавальних заходів зі спостережень за пролітними птахами та іншими природними явищами.
Відпочивальники збиралися на північ від села Очкине, а любителі риболовлі роззосереджувалися по всій території. Їм не дозволялося рибалити лише на Великих і Малих Багах – озерах біля гирла р. Свига, адже там заповідна зона парку.
Соснові ліси вздовж Десни до складу парку не увійшли. Любителі позбирати грибів та ягід чорниці і журавлини їздили до Старогутського лісового масиву. Ці ліси отримав у володіння ще Василь Кочубей і до початку ХХ століття тут вели зразкове лісове господарство його нащадки. На сьогодні це найкраще збережений ліс у краї, де є соснові бори, кленово-липово-дубові ліси, навіть природний локалітет ялинників.
А ще тут найрізноманітніші болота – з рідкими низькорослими соснами і сфагновими мохами, вкриті темними вільховими лісами або з осоками, що зростають на високих купинах.
Поштовхом для розвитку природоохоронного проекту НПП «Деснянсько-Старогутський» стало оголошення у 2009 р. на його основі Деснянського біосферного резервату.
Деснянський біосферний резерват починається на північних околицях літописного міста Новгород-Сіверський.
Тут і далі на північ, на правобережжі Десни, на крутих кручах бачимо відклади давніх морів у формі глин та крейди, трапляються сліди льодовикового періоду з різноманітними камінчиками та валунами. Глибокі ярі та високі кручі – ідеальне місце щоб насолодитися краєвидами, які відкривалися ще давнім мисливцям на мамонтів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Надзвичайники врятували лебедя із замерзлого Снову (Фото)
Самобутні села Стародубщини, реліктові степові ділянки, давні шляхи та парки можуть здаватися запущеними, але зберігають частку нашої історії. Не шукайте тут пралісів, вони південніше у сусідньому Мезинському національному природному парку. На північ від Новгорода-Сіверського інша культура – приклади значних зусиль щодо подолання наслідків водної ерозії, яка охопила ці землі після розорювання вододілів.
Протиерозійні насадження вкривають схили і це гарна пам’ятка лісової дослідної справи, традиції якої продовжує місцева лісова дослідна станція. Особливі почуття викликають численні облаштовні криниці. Їх вода однаково холодна в будь-яку пору року. Вона долає товщі порід, віком у мільйони років і неповторна на смак.
Якнайкраще з природою краю можна ознайомитися на шляху із Новгорода-Сіверського на Середина-Буду. Він проходить вздовж межі Сіверських та Стародубських земель Задесення. Понад Десною тягнуться сухі соснові бори на пісках. Села також серед піщаних рівнин, особливо Бирине.
Очкине розташоване неподалік від Десни, славилося своєю пристанню, поряд з нею від розкішного маєтку лишилися криниця та ставки. У Мефедівці звертаємо увагу на невеличкі западини, що повесні заливаються водою. Такими озерцями позначена на місцевості межа між двома терасами Десни, що виявляється і в більш багатих грунтах.
Далі, вже за Зноб-Новгородською, досягаємо справжноьї рівнини, сформованої діяльністю льодовика. Тому довкола дороги ліси, аж поки не дістанемося с. Чернацьке, перетнемо болотисту місцевість і потрапимо в м. Середина-Буду, що стоїть на відрогах Середньо-Руської височини.
Разом із зміною ландшафтів спостерігаємо за місцевою архітектурою. Бирине — велике село з дещо відокремленими кутками, хати виділяються яскраво розфарбованими наличниками на вікнах. Щільненько розташовані будиночки в Очкиному вздовж головної вулиці. В інших селах все частіше трапляються будиночки, що виходять на вулицю з крилечками та різьбленням, особливо різноманітні у Середина-Буді.
Все це землі, де населення ще в XVII-XVIII століттях значною мірою жило лісовими промислами – добувало руду на болотах, випалювало деревне вугілля та поташ, а з часом виникли скляні гути. У XIX столітті все більше з’являється гут для виробництва скла, надлишок зерна переробляється на спирт у винокурнях. З появою залізниці все більше деревини вивозиться в інші регіони.
Нажаль, сьогодні ці території піддаються постійним обстрілам та небезпечні для відвідування.
–
Джерело: Україна Інкогніта
