Дерев’яна Миколаївська церква в селі Городище – одна з унікальних на Чернігівщині та й взагалі в Україні.
Миколаївську церкву в сіверському Городищі спорудили у 1763 році, що недвозначно підтверджує вишкрябаний на зовнішній стіні вівтаря напис. Постав Дім Божий стараннями сільської громади — і не на порожньому місці, а там, де 1722 року чи то тільки заклали, чи спорудили якийсь тимчасовий храм-попередник.
Під час будівництва Миколаївської церкви застосовано рідкісний конструктивний засіб зв’язку 3-х зрубів, що перешкоджав осіданню масивного середнього зрубу.
Невдовзі після будівництва соснову церкву прикрасив вишуканий іконостас із липи.
Останні зміни в образі храму сталися у 1888 році, коли до нави прибудували два великі притвори з ґанками, а до вівтаря — дияконник і паламарню. Тоді ж церкву підняли на цегляний фундамент і прикрасили розписами (зокрема, в наві з’явилися чотири євангелісти на парусах і Бог-Саваоф у куполі, а у притворах — композиції «Христос і самарянка» та «Христос і діти»).
Кілька десятиліть (у середині ХІХ ст.) у Миколаївському храмі служив панотець Федір Кістяківський — родоначальник славетної плеяди Кістяківських, державних діячів і науковців. Разом із паніматкою Яриною він знайшов вічний спокій тут таки, на церковному обійсті.
.