До повномасштабного вторгнення хутір Обирок, що на Чернігівщині, жив творчим і цікавим життям. Там постійно збиралися креативні люди і відбувалися різні фестивалі, зустрічі й тусовки.
Між тим, уже не перший рік українці живуть в іншій реальності, і хутір Обирок також. І тривалий час про нього особливо нічого не чутно. Але це не означає, що життя на хуторі зупинилося. Обирянка Марія Семирядченко, яка нині тримає руку на пульсі життя на хуторі, докладає зусиль, аби воно тривало.
Пані Марія розповіла, що гості на хутір приїжджають, але це вже не стільки мистецький куточок, скільки осередок спокою, відновлення та релаксу на свіжому повітрі посеред лісу й поблизу озера. І обирянська спільнота цим користується.
«Усі знають про Обирок як про місце, де можна зупинитися і відпочити або попрацювати. Контакти переходять із рук у руки – до класних і надійних людей. Це друзі Обирка та друзі друзів Обирка», – розповіла Марія Семирядченко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому в Чернігові не пустили трамвай: міське життя початку ХХ сторіччя
Свою місію вона вбачає в підтриманні порядку на творчому хуторі.
«Точно знаю, якщо я звідси поїду, то тут усе зовсім зупиниться. То велика відповідальність на мені, бо я єдина, хто тут залишився із обирян, маю на увазі – не з місцевих жителів, а з тих, хто приїхав сюди за власним бажанням і вибором», – зазначила Марія Семирядченко.
Велелюдних заходів зі зрозумілих причин на хуторі не влаштовують, але тихі й камерні час від часу відбуваються. Свіжий приклад – двоє онлайн-посиденьок до Геловіна, одна вже відбулася, а інша запланована на 2 листопада.
–
Ірина Осташко
Фото – Мистецький хутір Обирок
