На крайній півночі Новгород-Сіверського району розташоване велике село Грем’яч. Воно має свою легенду, яка зберігається місцевими жителями протягом століть.
Про це повідомляє Обласний центр народної творчості.
Дослідники вважають, що село Грем’яч з’явилося десь у ХІІІ столітті. Та перша згадка про нього датується 1604 роком. Кажуть, у давні часи там, де нині село, були тільки луки й пасовиська. За кілька кілометрів від тої місцевості текли ріки. Аж тут люди помітили нове джерело, ключі якого почали бурхливо бити з-під землі.
Щоб зручно було біля джерела набрати води, навколо нього зробили споруду на зразок кадки (великої діжки). А саме джерело Кадкою і назвали. Дуже сильно били ключі з того джерела, аж гриміло навкруги, наче від водоспаду. Тому річку, що утворилася від джерела, назвали Грем’ячкою. Оселилися навкруги джерела люди. Заснували своє поселення і назвали його Грем’яч. Донині збереглися і джерело, і річка.
.
Є у Грем’ячі ще одна цікавинка — традиція катання на рєлях на Петра і Павла в селі Грем’яч на Новгород-Сіверщині.
З року в рік у Грем’ячі влітку на християнське свято Петра і Павла місцеві жителі робили рєлі (так тут називають гойдалки). На високих гілках дерев у різних кутках села звечора перед святом розвішували саморобні гойдалки. Брали товсті мотузки, які в побуті призначені для перев’язування великих тюків сіна чи стогів, та вистругані власноруч дощечки під сидіння, з’єднували все докупи – і гойдалка готова. Після цього молодь сходилася на рєлі.
Охочі по одному або по двоє сідали на гойдалку. Їхні товариші починали розгойдувати рєлі за допомогою товстої довгої мотузки. Її розміщували на рівні колін того, хто сидить на рєлях, і починали бити мотузкою по колінах цієї людини. Таким чином гойдалка качалася.
27 жовтня 2020 року елемент «Традиція катання на рєлях на Петра і Павла в селі Грем’яч на Новгород-Сіверщині» було включено до Обласного списку елементів нематеріальної культурної спадщини Чернігівщини.
–
