Майже 20 років Чернігівський історичний музей ім. Тарновського співпрацює з Національним науково-дослідним реставраційним центром України, що розташований у Києві. Тож ще до повномасштабного вторгнення з музею на реставрацію передали кілька артефактів. Нещодавно відновлені предмети повернули до музею.
Особливо важливо, що така робота відбувається в нинішній надзвичайно важкий і трагічний час, адже це є ознакою того, що життя триває.
За словами Максима Блакитного, в.о. директора музею, чимало старовинних артефактів із різних обставин потребують реконструкції, зокрема ті з них, які розкопали археологи. Зрозуміло, що такі речі, зокрема ті, що датуються добою Київської Русі (раннє Середньовіччя), не в дуже доброму стані.
«Фахівці спершу приїхали та подивилися, які речі вони можуть реставрувати насамперед, залежно від своїх можливостей і наявності спеціалістів. Адже деякі предмети, зокрема сумочку, реставрували майже 10 років. Бо це процес тривалий, не просто чищення, а дуже кропітка робота. Припускаємо, що сумочка датована Х століттям і це сумочка-ташка, яку носили через плече. Саме такий дизайн сумки пов’язаний з угорцями. Віднайдена вона була в Шестовиці. Як вона туди потрапила, можна тільки припускати. Те, що проявилося після реставрації, показує, що це унікальна річ. До речі, фахівці угорці розповідали, що таких сумочок у них усього кілька десятків. Але із таким візерунком, як у нас, вони не мають.
Реставрацією сумки керував відомий реставратор, завідувач відділу реставраційного центру Віктор Голуб. Свого часу його команда реставрувала шати ікони Троїцько-Іллінської Божої Матері кінця ХVІІ ст., зроблені коштом гетьмана Івана Мазепи. Дякуємо фахівцям центру за їхню кропітку роботу», – зазначає Максим Блакитний.
.
