Народна мудрість вчить: влітку – пролежиш, взимку з торбою побіжиш. І дійсно, літо – пора, коли багато господинь не сидять склавши руки, а заготовляють смаколики на зиму. Між тим, війна, що триває в Україні, внесла корективи і в цю побутову справу.
Під час бойових дій Чернігів довго сидів без світла. Тож усі заморожені продукти, зокрема ягоди й овочі, із яких не вдалося щось приготувати, опинилися на смітнику. І це явище було масовим, бо в людей не було газу, аби перетушкувати чи пересмажити всі продукти з холодильника. А в кранах не було води, щоб потім після приготувань перемити купу посуду.
Відтоді сплило чимало часу, ворогів із півночі України давно вигнали, але життя чернігівців уже не таке, як раніше.
«Цьогоріч, як і минулого літа, не роблю консервації, не заморожую нічого. Через війну перебуваю не вдома, постійно переїжджаю. Саме тому щось заготовляти на зиму для мене сьогодні немає сенсу. Не знаю, де буду завтра, куди доведеться їхати.
У мирний час, звісно, запаси робила – і консервацію, і заморозку. Особисто мені більше подобається саме заморозка ягід та овочів. Взимку з них можна приготувати багато смачних страв зі смаком літа», – розповідає чернігівка Олена Лазун.
Але більшість людей запаси таки робить. Причому часто настільки великі, що родині не під силу до нового ягідно-овочевого сезону їх з’їсти. І це не випадково, адже під час найгарячішого періоду на Чернігівщині довезти продукти до багатьох сіл і міст, які опинилися або у ворожому тилу, або під ворожим огнем, або в оточенні, було неможливо. Тож хліб і до хліба мали не всі.
«Ягід народило різних: полуниця, смородина, порічки, вишні, черешні, малина, буде трохи слив та яблук. Щоправда, кущі та дерева доводилося поливати. Врожай є, то, здавалося б, радій! Та вже роки не ті, що багато зробиш, та й ситуація в Україні сумна, рідня роз’їхалась …
Цьогоріч не роблю ягідних запасів на зиму. Доїдатимемо торішні, яких із переляку залишитися голодними закрили більше норми. Переляк минув, бо й власних жирових відкладень немало. Тож роблю спроби ягоди реалізувати, а потім гроші донатити на ЗСУ. Але якось не дуже вдається, позаяк, поки нарвеш ягід, то вже що, ніч! Та й стояти на базарі нема часу… За домовленістю та за низькими цінами беруть із двору чи, іноді в Чернігові.
Корзин шість щавлю віддала в Березнянський НРЦ. Смородину рватиме безплатно переселенка з Харківської області, багатодітній родині пообіцяла дати малини для дітей… Та сама доля чекає і порічки», – розповіла Марія Шевченко з Березни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дружина загиблого бійця з Чернігова просить про допомогу
Але багато господинь і господарів заготовки таки роблять, бо жителі Чернігівщини традиційно звикли обробляти городи чи дачі.
«Звісно, на зиму і для захисників робитимемо консервацію. Запаси робимо більші, оскільки це ж і для наших хлопців на передовій. Заморозили лотки ранніх вишень, малини, полуниць. Будемо ще робити варення з малини, аґрусу, кизилу, яблук… Шкода, що холодильник не безмежний», – зазначає Сергій Павленко, який має садибу на Менщині.
Заморозка – то, звісно, добре. Але в нинішніх тривожних реаліях багато чернігівських господинь згадують про консервування як більш надійний спосіб зберігання продуктів. Наприклад, одна зі знайомих господинь нещодавно зізналася, що замість того, щоб заморозити ягоди, привезені з дачі, накрутила компотів у банки.
Між тим, дачі чи городи, на жаль чи на щастя, є не в усіх. Але навіть купуючи овочі чи фрукти на базарі або магазині, містяни намагаються докласти зусиль, аби ласувати літніми дарами взимку.
«Літо – дуже продуктивний час, щоб поповнити запаси. Насамперед це, звісно, заморозка ягід. Хоч у нинішніх умовах війни і можливого відключення світла – це лотерея. Домашнє консервування наразі для моєї родини недоступне – дачі немає, а з ринку все ж таки не накупишся», – розповів чернігівець Михайло Жирохов.
–
Ірина Осташко
